Підіймається з колін: коротко про журналістику Італії

А ви знали, що через залежність мас-медіа від традицій в Італії ніколи не було таблоїду, не було культури по-справжньому масової газети?

Аналізуючи журналістику цієї країни, я відкрила для себе цей і багато інших фактів.

Виявляється, італійські газети завжди знаходилися посередині між таблоїдами і виданнями для еліти. Відповідно, зараз прагнуть до видовищності, до створення шоу – зокрема, й на політичних темах.

У цій країні на ЗМІ конкретно впливають політичні партії та впливові економічні кола. Медіа в італійців – невід’ємне від інтересів банкірів, фінансистів, політиків та будівельних магнатів. Це гостра тема і проблема для країни, однак вона то обговорюється, то замовчується. Отакий собі життєвий цикл.

У це важко повірити. Особливо ярим демократам, і особливо на тлі загальноєвропейської демократичності. Проте донедавна! (до 2011 року) ЗМІ Італії не могли нормально комунікувати зі своїми споживачами поза цензурою влади і власника медій, яку оусоблювала одна персона. Так, до прикладу, телебачення Італії, яке впевнено залишається найвпливовішим ЗМІ для італійців, на 80% заповнюють дві головних телевізійні мережі: державна телерадіокомпанія RAI та Mediaset, заснувана колишнім прем’єр-міністром цієї країни Сільвіо Берлусконі. Цей відомий медіамагнат тримав під своїм контролем чи не всю інформацію. Як же важко жити в країні і розвивати дійсно хорошу журналістику, коли «палиці в колеса» ставить влада.

Тому довіра до засобів масової інформації у світі – особливо в Італії – стрімко зростає саме завдяки сучасним можливостям передавання інформації. Онлайн-журналістика – нова ера не тільки в способі передачі інформації. Для Італії – це ще й і про якість матеріалів. Про те, що їх можна отримати від інших, непідконтрольних владі джерел.

Сьогодні навіть соціальні мережі та мікроблоги італійці вважають джерелами інформації не менше надійними за перевірені друковані ЗМІ. Інформації, знайденій в Інтернеті, там довіряють набагато більше, аніж офіційній рекламі.

Як щодо громадянської журналістики?

Громадянська журналістика розвивається в Італії через дедалі більший скептицизм італійців щодо достовірності матеріалів центральних ЗМІ.

Остання урядова криза, яка завершилась відставкою Сільвіо Берлусконі, чітко продемонструвала роль, яку відіграють блоги та соціальні медіа в країні. Ввечері 12 листопада 2011, у день, коли Берлусконі пішов у відставку, громадянські журналісти, озброєні айпадами, смартфонами та іншими електронними приладами, вийшли на вулиці, щоб наживо висвітлювати події того дня.

Аматорські репортажі набувають все більшої популярності, оскільки читачі припускають, що матеріали та документування подій випадкових свідків є менш маніпулятивним, порівняно з роботою великих медіа. Уявити тільки, наскільки люди втомились від однотипної і «причесаної» журналістики.

А ось в останні роки в Італії народжується «нова журналістика», лідером якої є вже не «Repubblica», а проєкти кількох відомих опозиційних журналістів. Їхні газети, новинні портали та спільноти в соціальних мережах орієнтовані на західний стандарт журналістики та альтернативний порядок денний: проблемно-соціальний, екологічний, правозахисний, гіперлокальний, міжнародний тощо.

Отож, журналістика в Італії надолужує втрачене і зможе стати якісною не тільки на локальному, а й глобальному рівні. Потенціал є. А це найголовніше.

Журналістика Італії 1

Юлія Кравчук, студентка-журналістка


Вас також може зацікавити:

Як Польща регулює власні медіа (лонгрід)

Професійна (дез)орієнтація

Журналістика в Україні – професія контрастів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *