Талант має бути голодним?

Інтерв’ю про мистецтво, гроші і талант

Мистецтво – суперечливе. Хтось вiрить у перемогу краси, цвiт палiтри, поєднання форм i дiалогiв з простором, а комусь легше вести монолог на тему: «Я в цьому нiчого не тямлю – мазанина якась». То що ж воно таке – мистецтво і чи є сенс у спробах заробити на цьому? Запитуємо в студентки ЛНТУ, художницi та майбутньої графічної дизайнерки Софiï Юношi.

Як Ви прийшли до мистецтва? Хто дав Вам «чарiвний пендель»?

У шість років нас із сестрою віддали до художньої школи. Це й був наш перший  «чарівний пендель».

Хто Ви: мисткиня, дизайнерка, художниця?

Я назвала б себе поціновувачем, який інколи на щось здатен. Для мене ці слова мають більш масштабне значення, тому поки я називаю себе «любителем» у мистецтві.

Коли улюблена справа вперше принесла прибуток?

Перший значний прибуток (принаймні тоді мені так здавалося) я отримала приблизно в 15 років. Я тоді малювала портрети на замовлення з фотографій і за один з них отримала 500 грн, тоді мені це здавалося значною сумою. Взагалі, складно говорити про великі суми, коли мова йде про професію художника… Напевно, через те, що я ніколи не думала, як заробити на малюванні, я й не отримувала за це великих грошей. Аби заробляти лише на писанні картин, слід неабияк вірити у своє мистецтво і вміло пропагувати його в маси. Якщо ж ви не вмієте цього робити – то є перспектива повторити долю великих митців-ентузіастів.

Мистецтво загалом складне i потребує iнтелектуального рецепiєнта. Ви вірите в приховані смисли, чи сприймаєте зображене як факт?

Насправді, з часом ти вчишся розрізняти сюжетні й алегоричні картини від звичайних, розумієш задум або чому його немає. Хоча зараз усі прагнуть до «глибокої глибини», тому звичайні картини трапляються значно рідше.

Чи вiдчуваєте Ви тиск з боку викладачiв та ïхніх поглядiв на мистецтво? Вашi роботи – плiд власноï працi чи суфлерство вiд «тих, хто розумiється»?

Це можна розглядати з двох сторін: з одного боку, тобі радять, як краще зробити і часто ідея викладача здається набагато переконливішою, але іноді це заходить задалеко. Наприклад, вам мало хто дозволить малювати жінку з цигаркою або щось у стилі ню, адже це нецензурно. Так само є проблеми зі сприйняттям вашого стилю. Дехто визнає лише академічне мистецтво, тому треба бути готовим до «правильних порад» і підлаштувань під вподобання викладача.

Якби усе мистецтво було однiєю картиною, яку Ви обрали б? Чому?

Я обрала б щось з Рембрандта або картину Міллеса «Офелія». У мистецтві дуже багато залежить від світла, тому хто, як не Рембрандт? Ну, а «Офелія» просто надзвичайна.

Як Ви ставитеся до стоків? Намагалися заробити там?

Стоки – непогана можливість заробітку, проте є багато нюансів: потрібно постійно мотивувати себе самому, постійно сидіти на одному місці і власноруч організовувати свій час. Проте є і переваги: якщо ви інтроверт, то це буде для вас раєм на Землі: вас ніхто не буде контролювати, немає «сурового керівника» і восьми робочих годин, усе залежить від вас і, можливо, цей варіант навіть більше вам сподобається. Що ж до мене, я не пробувала подібного заробітку, хоча думаю, що будь-який досвід корисний.

Дехто доводить, що Пiкассо вживав опiум, а от Далi навпаки казав: «Я не вживаю наркотики. Я i є наркотик». Чи вiрите Ви в те, що справжнiми генiями стають лише тi, хто вживає психотропні речовини?

Я вірю, що так цікавіше [сміється]. Кажуть, що це сприяє свободі. Можливо, але без такого можна обійтись, як обходилися до опіуму, хоча «великі» зазвичай не гребують подібним. Не доводилось мені малювати під впливом психотропних речовин, але я творила «злегка нетверезою»… Що тут сказати, це весело: ти дуже розслаблений, менше прискіплюєшся до себе і не нервуєшся, коли ти десь вийшов за контур, чи фарба – за береги. Словом, «цінуєш» себе більше, бо тобі все одно.

Митець – людина з іншої планети? Вас називали «людиною з космосу»?

Для тих, хто не цікавиться мистецтвом це так і здається. Взагалі, творча професія завжди штовхає людей до такої реакції. Дизайнерам постійно говорять про «креатив», а коли його отримують – думають: «Що воно таке?», «Якісь ті дизайнери трішки цікаві». Часто таке виникає, коли робота стилізована. Якось мене спитали: «А у вас всі там такі криві будинки роблять?». Люди вважають, що все має бути як з фото скопійоване, бо в цьому легше розібратися. А коли заходить до модернізму або поп-арту, то часто на твоє запитання: «Ну як?» відповідають: «Я в цьому не розуміюся» або «Нуу… ніби нічого». Чи просто патякають перше, що в голову спадає, як-от: «Фон мені подобається». Тож така вона – дизайнерська доля.

На завершення. Існує думка, що художник має бути голодним. Наприклад, Антон Чехов в оповіданні «Жены артистов» (1880 рік) пише: «Не єдиним хлібом буде сита людина. Той не митець, хто не голодний».

Чи вважаєте Ви, що мистецтвом взагалі можна заробляти? І чи треба, якщо ідеали суспільства називають його «справою для душі»?

Звісно, можна. Сьогодні є багато способів заробити на мистецтві: анімація, дизайн різного виду, розробка власних коміксів, малювання портретів у різних стилях тощо. На мою думку, варто покладатися на власні бажання: якщо ви відчуваєте, що не хочете змішувати своє хобі з роботою, можете просто малювати у вільний час, проте, якщо думаєте, що варто зробити це справою свого життя – чому б і ні? Якщо ви усвідомлюєте, що це єдине, чим хотіли б займатися, не треба собі перечити: робіть просто, що вам подобається. Якщо це ще й принесе вам прибуток – чинити опір безглуздо.

Марія Юноша, студентка-журналістка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *