Олена Кузьмич: мініатюрна журналістка чи віканська жриця?

«Я прихильниця неоязичництва, я віканка», Олена Кузьмич – кандидатка філологічних наук, нічна редакторка ТСН, експертка з комунікацій та висвітлення децентралізації, віканська жриця, мама і щаслива дружина – всі ці та інші здобутки у своєму житті Олена отримала за свої недовгі 34 роки, але з чого все почалося?

Невисока на зріст, з таємничим та суворим поглядом, бойовим і мужнім характером загадкова пані народилася 7 квітня 1987 року в Луцьку. «Лучанка з діда-прадіда», – так вона себе жартома називає. Закінчила гімназію №4 імені Модеста Левицького. Після гімназії доля занесла у Волинський національний університет імені Лесі Українки, в якому вона навчалася на філологічному факультеті. Закінчила його з відзнакою.

Батьки героїні були філологами, тому питання майбутньої професії взагалі не стояло. Найцікавіше те, що бути філологинею її не змушували, вона захотіла сама після випадку з Іваном Вихованцем.

«Мені тоді було десь 4 роки, мама якраз писала дисертацію, і її керівником був Іван Романович. Пам’ятаю, як одного разу він прийшов до нас і почав розповідати про слова. Мене це настільки вразило! Я ще не розуміла значення слова філолог, але знала, що в майбутньому ним стану!»

Цікава й історія вступу Олени до вишу. Вона була вихованкою Малої академії наук, тож за умови перемоги на обласному конкурсі – місце в університеті гарантовано. Так і сталося. Пані перемогла й опинилася на філфаці. Без екзаменів, без вступних співбесід, а через те, що вона талановита і розумна. За її плечима – захищена кандидатська дисертація з української мови про особливості гумору, іронії, сарказму та сатири за останні 60 років.

Олена ніколи не думала, що життя занесе її на терени журналістики, але так трапилося. Тепер журналістика для неї – це навіть не робота, а стиль життя. Вона згадує, як ще під час навчання в 11 класі з життя пішов дідусь. Після його смерті дівчині залишилася квартира. Приїздить вона туди з десятьма гривнями в кишені, ключами та паспортом і починає шукати роботу. Газета «Десятий Квартал», оголошення про роботу й, власне, робота…

«Я нічого не знала про журналістику. Та я й зараз нічого не знаю, працюючи вже понад 15 років… Для мене журналістика – це вміння гарно складати слова, а філологія – навпаки розкладати та пояснювати їх», – розповідає пані.

Працювати вона почала вже на другому курсі. Тоді ще не було болонської системи в університеті, її мали тільки впроваджувати, тож поєднувати навчання з роботою було набагато легше, ніж зараз. На той час у журналістиці було досить складно. Журналісти одне одному нічого не казали, бо це конкуренція. І будь-яку інформацію доводилося дізнаватися самому.

Перше місце роботи Олени – інтернет-видання «ЗахідNET». Їй потрібно було написати п’ять унікальних матеріалів за день. Зараз п’ять новин – це небагато, а на той час – просто величезна кількість. Це не мали бути повідомлення з прокуратури, звіти поліції, тому складнощі виникали.

Після того вона працювала у багатьох ЗМІ – список дійсно вражає. Тут вам і «Волинські Новини», і «Укрбізнес», і «ВолиньПравда» (тут вона була «польовою» журналісткою, тобто постійно фотографувала та бігала на події). Ці п’ять років свого життя пані Кузьмич згадує з особливим теплом.

Врешті-решт вона розпочала свою кар’єру на «Телевізійній службі новин» нічною редакторкою. Там працює і досі.

Пані Олена дійсно багатогранна особистість. Тож оминути тему віканства та ворожіння на картах Таро – неможливо.

В інтерв’ю героїня часто зазначає, що саме вона вигадала слово «віканство». Інформацію про цю релігію знаходимо за пошуковим запитом «Вікка». Однак українці асоціюють це слово з жіночим ім’ям. Тож у журналістських матеріалах Олена почала активно використовувати український суфікс «-ство», як-от християнство, протистанство, наприклад.

Релігію пані Кузьмич обрала в студентські роки. Каже, змалку поважала сили природи. Оскільки навчалася на філологічному – багато читала. Її захоплювали казки й міфи, особливо про грецьких богів. А пізніше завдяки книгам та пошукам в Інтернеті дівчина зрозуміла, що їй подобається віканство.

Чоловік Оленки Сергій Боремчук сповідує тибетський буддизм. Подружжя поважає релігійні погляди одне одного. Одружуючись у 2011, пара здійснила ритуальне дійство. Закохані дали обітницю бути разом: «допоки триває любов», а не традиційну християнську: «допоки смерть не розлучить нас». Коли Олені сумно, він завжди підбадьорить: «ти – жриця, зберись!» В їхній родині панують гармонія і взаєморозуміння.

Із народженням доньки Беллатриси, 2017 року, стосунки стали ще яскравіші. До речі, українка з надзвичайно гарним ім’ям Беллатриса зареєстрована лише одна. Дівчинку так і називають, інколи Бібі або Тріксі. Віканка каже, що дочка бойовим характером вдалася в маму.

Ба більше, Олена чудова тарологиня. Її «база клієнтів» налічує чимало відомих Волині персонажів, однак про них вона нікому не розповідає. Конфіденційність та етика передусім!

«Дуже багато людей думають, що Таро – це магія, але це не так», – зазначила пані.

Для Олени це справжня наука, що містить елементи психоаналізу, прогнозувальна система і вміння читати символи. До того ж ще на першому курсі філології навчилася знаходити підтекст у всьому, тож і тут освіта знадобилася.

Спить пані Олена лише чотири години на добу, але й це не стає завадою для навчання. Уже сім років сертифікована травниця, надає консультації з гербології. Незабаром планує опанувати психологію.

Журналістка дуже любить читати. Літературу переважно обирає професійну, але чимало полиць у домашній бібліотеці присвячені книжкам про секс. Обожнює наукову фантастику і щиро ненавидить мотиваційну літературу на кшталт «Як стати успішним за 5 днів». Вважає це цілковитою маячнею та відвертою брехнею.

Пані має чотири татуювання з практично однаковим значенням: смерть, життя, відродження. Містичний плющ, лотос, що розцвітає крізь брудну воду, відьомська омела під грудьми, кельтський триплет на шиї та вишукані півонії на нозі. Планує набивати ще, бо, як часто кажуть, зупинитися неможливо. Чоловік за фахом художник, тож ескізи створював сам. Дітям робити татуювання забороняти не будуть.

А ще Олена дуже товариська та весела! Поспілкувавшись із нею, можна отримати не лише хороший настрій на весь день, а й добрячий заряд енергії на нові звершення.

Ольга Возняк, студентка-журналістка

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *