Індивідуальний план, та з чим його їсти

Студентка четвертого курсу спеціальності «Журналістика» Марія Юноша розповіла про власний досвід оформлення індивідуального плану, його плюси і мінуси та дала поради всім, хто хоче змінити форму навчання.

Інплан – це скоріше «кар‘єрний ріст» чи «нереалізованість у професії»?

На мою думку, якщо ти не бачиш себе в професії, або тобі просто потрібно працювати, щоб вижити, то інплан – це необхідність. Кар‘єрний ріст можливий і без інплану, як і нереалізованість – з відвідуванням пар щодня. Тому це все особисто і залежить скоріше від людини, аніж від частоти відвідування пар.

За яких обставин задумалась про таку форму навчання і чи одразу наважилась на індивідуальний план?

Перша серйозна необхідність з‘явилася на початку четвертого курсу, хоча працюю я з першого. На попередній роботі мені йшли на поступки, і я могла поєднувати навчання з роботою, але після зміни роботи довелося міняти і спосіб життя, підлаштовуватися під обставини. Наважилась оформити одразу, як тільки зрозуміла, що значних змін у моєму ставленні до навчання не буде.

Чи були якісь страхи щодо того, як інплан вплине на подальше навчання, якщо так – то які?

Єдиний страх, точніше, застереження – що буде важко поєднувати навчання та роботу, і я не зможу взагалі ходити на пари. Дуже часто викладачі дивляться не стільки на твої особисті якості, скільки на відвідування їхньої дисципліни. З часом це може обернутися не дуже добре для мене. Та поки все добре: індивідуальним планом я задоволена.

Назви «+» і «-» вільного відвідування.

Оскільки на вільному відвідуванні я лише другий місяць, то сказати можу небагато. Мені подобається те, що лекції можна не відвідувати або відвідувати частково. Водночас я розумію, що пропустивши багато лекцій, матиму труднощі в майбутньому. Тому, як на мене, найважливіше – не накопичувати «н» у журналі, а використовувати інплан як необхідність, а не звичку.

Найголовнішим плюсом є те, що я можу і без диплома забезпечувати свої потреби, реалізовуватись у нових для себе галузях. Але це як палиця на два кінці – чим більше ти реалізовуєшся в інших професіях, тим менше починаєш розбиратись у своїй ніші.

Чи важко поєднувати навчання і роботу?

Перш за все, це дуже впливає на режим сну. Відчуваєш постійне виснаження та втому, за умови що і в роботі, і в навчанні викладаєшся на максимум. У мене були випадки, коли я о четвертій ранку приходила додому, потім виконувала домашнє, і на першу пару йшла в університет.

Тому важко, але можливо.

Чи змінилось ставлення викладачів після переходу на інплан?

Поки кардинальних змін я не відчула, але під час оформлення інплану багато викладачів запитували, чи я взагалі ходитиму на пари. Із цього можна зробити висновок, що більшість ставиться до таких студентів з розумінням, а не з осудом.

Як ти думаєш, чому з кожним роком кількість студентів, які переходять на інплан, зростає?

Я думаю, що цифра росте з двох причин. По-перше, студенти розчаровуються в обраній спеціальності. Провчившись 1–2 роки, вони розуміють, що ця професія їм не цікава, і шукають реалізацію в інших галузях. Покинути навчання теж не можуть, адже бояться розчарувати батьків, докору про витрачені ними гроші, чи всім відомого «що скажуть люди». Друга категорія людей – це ті, у кого обставини складаються так, що інплан стає необхідністю. Це саме той випадок, коли потрібно самому заробляти гроші на життя, оплачувати навчання, як це роблять деякі студенти.

Чи могла б радити оформлення інплану іншим студентам? І кому категорично це не варто робити?

Ну, оцінити ситуацію об‘єктивно я могла б після закінчення четвертого курсу. Поки можу сказати, що індивідуальне навчання можна оформити на 3–4 курсах або вже в магістратурі. Нема нічого погано, звісно, щоб оформити його відразу з 1–2 курсу, однак потрібно знати від чого відмовляєшся. Якщо ви ще достатньо не повчилися в університеті, не зрозуміли всю перспективу, яка на вас чекає, і не пізнали тонкощі вибраної спеціальності – то варто все ж відвідувати навчання поки для себе до кінця не зрозумієте його значення. Категорично не рекомендую кидати професію, якщо вона вам цікава, і ви бачите себе в цій сфері в майбутньому. Особливо, коли це непостійна робота, дрібний підробіток або сфера, в якій ви довго не плануєте працювати.

Ольга Мельничук, студентка-журналістка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *