Хобі чи робота, або хочеш щось змінити – дій!

Анастасія Дем’янчук – студентка 5 курсу Буковинського державного медичного університету, молодіжна працівниця, голова ГО «Молодіжний простір «Тандем», голова Ківерцівської молодіжної ради, координатор з домедичної допомоги в ГО «Школа безпеки та виживання дітей «Тивер», членкиня Волинської обласної молодіжної ради при ОДА, координаційної ради ВГДР «Школа безпеки» і просто небайдужа громадянка своєї країни.

Чи не складно тобі поєднувати навчання у медичному університеті та громадську роботу?

Звісно, пріоритетом для мене є навчання у медичному університеті, оскільки схиляюся до того, що працюватиму за фахом. А щодо поєднання, то я проводжу паралель між одногрупниками та собою: поки вони приходять з пар і лягають спати, я займаюся чимось таким, що дозволяє мені розслабитися та отримати задоволення.

Якщо не секрет, ти вже визначилася яким конкретно лікарем хочеш бути?

Легше сказати, яким лікарем точно не хочу бути. Я не хочу бути гінекологом або терапевтом, бо відчуваю, що це не моє. Поки я точно не визначилася. З кожним роком та семестром у нас з’являються ще цікавіші предмети, тому поки дивлюся, оцінюю свої можливості. Думаю, до завершення університету, виберу спеціальність, яка буде найбільше мені імпонувати.

Тобто ти отримуєш задоволення від цієї «другої роботи», це більш як хобі для тебе?

Можна сказати і так. Це комунікація з людьми, нові знання, можливості та знайомства. Ти себе реалізовуєш у різних проєктах, розвиваєш свої лідерські та організаційні навики, навики командоутворення. На мою думку, для сучасної молодої людини це дуже важливо. Наприклад, коли влаштовуєшся на роботу, то в першу чергу звертають увагу на те, як ти розмовляєш, як презентуєш себе, як зможеш працювати в команді. Розвивати себе у різних напрямках – дуже важливо! Я не претендую на посаду в органах місцевого самоврядування, які пов’язані з молоддю.

Як ти вважаєш, для роботи в органах місцевого самоврядування потрібна спеціальна освіта?

Вважаю, потрібна залежно від посади. Наприклад, якщо я буду мати медичну освіту і працюватиму в обласній державній адміністрації у підрозділі охорони здоров’я, то окей, але ж окрім медичної освіти, аби розумітися у структурі медицини, різноманітних реформ треба бути хорошим менеджером, потрібно вміти організувати всю роботу. Це не просто прийшов в операційну, провів операцію успішно і далі ведеш пацієнта… У таких структурах, особливо коли це пов’язано із охороною здоров’я, треба бути юридично підкованим, розуміти усі законодавчі акти, реформи та й загалом усім цим цікавитися. Звичайно, багато чиновників та взагалі людей, які працюють в органах місцевого самоврядування, мають ще якусь додаткову освіту. Усе залежить від того, на яку посаду претендуєш.

Що надихнуло тебе на цю роботу?

Якщо чесно, то навіть не знаю. Просто якось так сталось, коли ми почали створювати та займатися молодіжною організацією ГО «Молодіжний простір «Тандем», у нас була неформальна «тусовка» молодих людей, які просто хотіли десь збиратися, щось робити, круто та з користю проводити свій час. Це був період, коли ти або сам якось розвиваєшся, або нічого не робиш. І саме з цими молодими людьми, ми обрали розвиток, почали самостійно творити свій вільний час.

На твоїй сторінці у Facebook, я знайшла анкету для участі у конкурсі «Жінки – лідерки в ОТГ», ти братимеш участь?  

У Луцьку є громадська організація «Розвиток Волині», її очолює Ірина Колковська – чинна депутатка Луцької міської ради. Вона організовувала проєкт, у якому наша ГО «Школа безпеки та виживання дітей «Тивер» успішно перемогла. Було відібрано 8 громад, і Ківерці теж потрапили у цей список. Тепер вони проводять цей конкурс, у якому є три номінації. Я планую взяти участь. Прямо вчора почала заповняти анкету.

Ти вже бачиш результати своєї роботи?

Усе залежить від взаємодії молоді та влади. У будь-якій громаді це відіграє важливу роль. Коли ти працюєш у громадській організації – це орган при міській раді, який консультує владу лише у питаннях із молоддю, а у випадку коли ти працюєш у незалежній структурі – ти можеш робити будь-що умовно: сьогодні захотів провести захід і вже проводиш його.

У мене є досвід роботи у двох цих сферах. У молодіжній раді разом із командою ми розробляємо різні програми підтримки молоді, проєкти-рішення для того, щоб покращити рівень молоді у громаді, саме на документованому рівні. Наприклад, якщо молода людина хоче організувати собі лавку у певному місці для посиденьок з друзями, вона може звернутися до нас із проханням. Ми в свою чергу посприяємо зв’язку цієї людини і влади, яка задовольнить потреби.

Результатом  роботи незалежної структури є молодь, яка все більше з’являється на заходи. Більше попиту – більше пропозицій. Молоді люди приходять до нас із пропозиціями та беруть на себе відповідальність за проведення заході, створюються команди.

Нашою реальною проблемою було те, що минуле скликання депутатів та колишній міський голова забрали цільову програму молоді, її не було. Зараз, у грудні, буде формуватися новий бюджет, і ми надіємося, що новий склад затвердить нову програму, тут є різниця, як виміряти наш результат роботи.

Які у тебе плани на майбутнє? Чого б ти хотіла досягти, працюючи з молоддю?

Перш за все, закінчити навчання в медичному університеті, стати хорошим практикуючим лікарем, знайти хорошу роботу. Щодо молодіжної роботи, то хочу, щоб у громаді був молодіжний простір, який буде функціонувати для молоді, де можна буде проводити свій час та творити своє дозвілля.

Чи не траплялися тобі стереотипне та зверхнє ставленням? Ти досить молода, амбітна та вперта, як реагують на це люди?  

Дуже часто стикаюся із цими стереотипами. Кожна людина рано чи пізно зустрічається з цим. Щодо лікарської справи, досить часто чую, що жінка повинна бути терапевтом, або лікарем у якого немає начиченої динаміки у роботі. Я така людина, якій навпаки потрібно багато емоцій, не можу сидіти постійно на місці, бо тоді я почуваю себе некомфортно.

Ти – блондинка, занадто молода,  щоб розуміти усі нюанси політичного життя, тобі 21 – чудовий вік для сворення сім’ї. Ти занадто дурна, чоловік краще може із цим справитися, ти повинна сидіти вдома та готувати. Це мій найулюбленіший стереотип (сміється).

Я вважаю, що сучасній жінці не обов’язково стояти на кухні та смажити котлети, якщо вона хоче розвиватися, то це круто! Неважливо скільки тобі років, людина повинна відчувати, що їй подобається та сама визначати коли, і для чого зараз час у її житті. Насправді, як би ми цього не хотіли, стереотипів дуже багато.

Що ти можеш порадити дівчатам та жінкам, які мають амбіції та плани, але бояться почати щось робити для своєї ж реалізації?

Варто спробувати свої сили. Я розумію, іноді буває важко, ти думаєш, що у тебе взагалі немає підтримки, але якщо ти спробуєш, несподівано для себе ти знайдеш підтримку, однодумців. Іноді це ті люди, від яких ти не очікуєш цього! Не боятися щось робити, не страшно бути не таким як усі, робити те, чого хочеш тільки ти, просто бути собою, насолоджуватися своєї справою та працювати!

Дарина Дем’янчук, студентка-журналістка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *