Булінг може статися з кожним

Булінг або цькування – це певні дії, які завдають фізичної або психічної шкоди. Сюди належить психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, яке вчиняють до малолітньої особи в навчальному закладі.

Цькуванням також вважають знущання в Інтернеті чи за допомогою телефонів. Наприклад, коли учневі регулярно надсилають непристойні повідомлення чи публікують особисті фото. Також враховується і цькування вчителів та адміністрації школи щодо малолітніх.

Ознаки того, що дитину цькують у школі:

  • Відмова йти до школи з різних причин – «не хочу, не цікаво, не бачу сенсу…».
  • Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
  • Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
  • Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
  • Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Адміністративна відповідальність за булінг

Такі дії є правопорушенням і тягнуть за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наразі це – 850-1700 грн) або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин. Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 1700-3400 грн або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Слід зазначити, що за адміністративні правопорушення дітей до шістнадцяти років несуть відповідальність їхні батьки. За свої дії громадяни від шістнадцяти років несуть відповідальність особисто. Також передбачено і відповідальність за приховування випадків булінгу, а це 850-1700 грн. або виправні роботи до одного місяця з відрахуванням 20% заробітку.

На що звернути увагу батькам

Зазвичай, діти тримають образи в собі, не показують свій страх чи біль. Тому батькам варто звернути увагу на деякі факти:

Іграшки – якщо ви помітили, що дитина приносить зі школи поламані іграшки, поговоріть із нею. Потрібно встановити причину: чи це була випадковість під час гри, чи хтось зламав їх навмисно.

Рюкзак – він порваний, брудний чи взагалі зі сміттям всередині – це вже тривожний «дзвіночок» для батьків. Така поведінка однолітків дитини є проявом агресії та спробою приниження.

Соціальні мережі – зараз майже кожна дитина має телефон із доступом в Інтернет, тому булінг набув нової форми – кібербулінгу. Звичайно, влазити в особистий простір дитини не варто, але слідкувати за її сторінками можна.

Зошити та підручники – підлітки люблять робити «западлянки» – обмалювати зошит чи вирвати декілька цінних сторінок, але не кожна дитина може себе відстояти.

Зовнішність – жуйку з одягу вивести можна, а з волосся – лише якщо обстригти пасмо. Кривдники це знають, тому й намагаються «вдарити» по самооцінці.

Одяг – «ненароком» вилитий на білу блузку сік чи обмазаний крейдою піджак – це не дитячі жарти, а прояв агресії.

Відео в соцмережах – якщо ви випадково натрапили на відео, де над вашою дитиною знущаються, не сваріть її. Вона в цьому не винна, і зараз потребує вашої підтримки та прояву захисту.

Синці та подряпини – батьки, які піклуються про свою дитину, не зможуть цього пропустити. Поспілкуйтеся з дитиною, а також із класним керівником.

Як зрозуміти, що дитину цькують?

Індикаторів, які свідчать про знущання, досить багато. Але тут потрібно розуміти, що вони можуть говорити не лише про булінг, а й про інші форми насильства.

Серед таких загальних ознак: роздратованість, поява необґрунтованої агресії до слабших людей або домашніх тварин, невмотивовані напади плачу чи інші різкі зміни в поведінці. Це в тому випадку, коли дитина не розповідає про те, що її ображають.

Окрім психологічних ознак, можуть бути фізіологічні. Дитина може почати завдавати собі шкоди. Наприклад, інтенсивно розчісувати тіло чи з’являтимуться неконтрольовані рухи. Все дуже індивідуально, але на будь-яку нетипову зміну поведінки батьки завжди повинні реагувати.

Директорка департаменту правової та соціальної допомоги ГО «Ла Страда-Україна» Марина Легенька

Коли є фізичне чи психологічне насильство, то зазвичай це вже останній етап цькування. Як правило, все розвивається поступово: хтось когось штовхнув, обізвав чи заховав портфель. Важливо ці моменти не пропустити й одразу вичерпувати. Тут усе залежить від вчителя, який має це помітити і провести виховну розмову чи викликати батьків. Якщо на подібне не відреагувати, далі відбуватиметься те, що підпадає під статтю про булінг.

Якщо впевнені, що вашу дитину цькують – я радив би одразу йти до директора і писати заяву. Адміністрація школи проведе внутрішнє розслідування. Зазвичай створюють комісію, запрошують батьків, учнів та вчителів, проводять виховну і роз’яснювальну роботу. Директор зобов’язаний повідомити про факт булінгу в правоохоронні органи. Бо штраф накладає не керівництво школи, а безпосередньо поліція.

Якщо цькування відбувається не між учнями, а з боку вчителя стосовно учня – тут така ж схема: писати заяву на ім’я директора. Якщо адміністрація школи всіма способами покриває свого працівника і не хоче карати винних – потрібно звертатись у вищі інстанції, наприклад, у районний відділ освіти й у поліцію.

Тоді директор, окрім адміністративної відповідальності за приховування булінгу, може понести і дисциплінарне покарання – отримати догану чи навіть бути звільненим.

Юрист громадського об’єднання «Батьки SOS» Роман  Бондаренко

Поради дітям

Якщо дитина піддається образам, зазнає цькування з боку однолітків, інших дітей, дорослих, є свідком подібної поведінки стосовно інших, то їй будуть корисними наступні поради:

  • Не замовчуй проблему і не бійся звертатися по допомогу до дорослих (батьків, учителів, державних органів та служби у справах дітей).
  • Якщо потрібна термінова допомога, звертайся на гарячу лінію 116-111 або 116-123.
  • Якщо ти хочеш порадитися з юристом, телефонуй на всеукраїнську гарячу лінію системи безоплатної правової допомоги 0-800-213-103 (цілодобово, безкоштовно).

Поради батькам

Звертайте увагу на поведінку та настрій дітей. Можливо, ваша підтримка – це найперше, чого дитина потребує. Якщо ви виявили проблему, пов’язану з булінгом (вашу дитину б’ють чи ображають у школі) звертайтесь:

  • до поліції з фіксацією побоїв;
  • до директора школи (письмово).

Не намагайтеся самі з’ясувати стосунки з кривдником. На емоціях ви можете завдати серйозної шкоди іншим дітям, до того ж, згідно із законом, відповідальність за вчинки дітей несуть їхні батьки, тож адресуйте усі свої скарги тільки дорослим людям. Інакше ви можете наразитися на зустрічну заяву до поліції та замість мирного врегулювання ситуації отримати скандал, який ще більше нашкодить дитині. Наполягайте на зустрічі з іншими учасниками конфлікту за участю третьої сторони (психолога, класного керівника, директора, соціального педагога).

Якщо вплинути словесно на вчителів не виходить, звертайтесь до адміністрації школи. Тільки ви, як батьки, можете акцентувати та наполягати, щоб до подолання булінгу стосовно вашої дитини долучилися фахівці школи. Тільки спільними зусиллями можна подолати це ганебне явище.

Поради педагогам

Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім – загальношкільні. Вони мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.

Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.

Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими та несуть за собою адміністративну та кримінальну відповідальність. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.

Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов’язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.

Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.

Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і за потреби покликати на допомогу дорослих.

Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність.

Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.

Пам’ятайте:

  • не слід залучати до інциденту між 2-3 дітьми інших дітей;
  • не слід листуватися з батьками в соцмережах і особливо в спільних чатах, тим самим привертаючи увагу інших батьків;
  • варто уникати ситуацій прилюдного покарання та засудження кривдників у класі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *