Веганство як стиль життя та проблеми веганів. ІНТЕРВ’Ю

Інтерв’ю з Яніною Сафулько студенткою ВНУ, активною громадською діячкою, головою Фундації Регіональних Ініціатив (ФРІ) у Луцьку та амбасадоркою Молодіжного центру Волині

Веганство – це про м’ясо чи про тварин? Які на смак веганські альтернативи м’яса? Як веганство впливає на екологію? Як поставилися рідні та друзі?

Про свій досвід розповіла Яніна.

Скільки часу ти вже веганиш?

Я веганка понад пів року і не вживаю м’ясо два роки.

Що повпливало на твоє рішення відмовитися від вживання м’яса?

Насправді це почалося випадково. Була осінь, я просто забула про раціон і почала більше  харчуватися фруктами, а я дуже люблю яблука. І в один момент зрозуміла, що мені загалом від цього всього “ОК”. Плюс у мене були думки щодо схуднення і я десь чула, що м’ясо дуже довго перетравлюється та має багато калорій, тож подумала: було б непогано від нього відмовитись.

Чи змінилось твоє самопочуття через такі зміни в раціоні?

Спочатку відчувала дуже сильну легкість, було незвично, але суттєвих змін я не помітила.

Як ставилися до твого вибору друзі та рідні?

Були зимові свята, і в той період я поїхала до бабусі. Пам’ятаю той момент, коли в мене мама попросила нарізати ковбасу, а я, яка тоді вже в Інтернеті прочитала, що таке вегетаріанство і веганство, кажу:

– А я не їм більше м’яса.

– Що?! Скільки вже?

– Ну, вже місяць.

І вона знову:

– Що?!

Здивувалися тоді всі.

Я продовжувала дотримуватися своєї позиції, але батьки змушували вживати молочні продукти. Начебто без них – я зажену себе в могилу.

Це для них вперше, взагалі для всього мого кола спілкування це було вперше. Усі друзі та всі знайомі сприйняли новину з таким подивом. Ніби це було щось незвідане для них. Пізніше я почала знайомитися з людьми, які «шарять» у всій цій темі. Знайшлися і сироїди, і вегани, і вегетаріанці.

Мені подобається, що постійно під час застілля всі проявляють багато турботи, хоча інколи це не дуже зручно, бо ти хочеш чимось віддячити, але не можеш, бо маєш власні принципи.

Як ти ставишся до того, що перед тобою за столом їдять м’ясо?

Я себе почуваю комфортно, але пам’ятаю, коли в мене попросили перенести з однієї кімнати в іншу тацю з м’ясом, то я сказала:

– Ні. Я не буду цього робити.

Тобто все, що пов’язано з тим, що мені не подобається, уже не має мене стосуватися взагалі. Це іноді сприймають, як егоїзм.

Я слідкую за Тамарою Хьюман. Вона веганка, засновниця громадської організації “Кожна тварина”, була задіяна в одній цікавій акції. ЇЇ сенс у тому, що протягом певного періоду ти не повинен контактувати на застіллях з м’ясоїдами. Якщо є м’ясоїди, варто бути за своїм окремим столом. Це стосується ще якихось сфер, але цього вже не згадаю. І тоді я почала думати, що краще все ж трапезу розділяти. Можу собі окремо поїсти, це не надто важливо.  Я порівняно недавно, на Всесвітній день тварин, була в Києві, і Тамара там виступала.

А що там взагалі відбувалося?

Це була акція для того, щоб вплинути на рішення ради, аби вона скасувала шкуродерні в Україні – це найперше, що хотіли зробити активісти.

Чи дивилась ти фільм “Земляни”?

Так, це був перший фільм пов’язаний з веганством, який я подивилась. Була ніч. Ввімкнула цей фільм і не додивилась його, тому що я плакала. Те, що там показували, дуже сильно на мене вплинуло.

Як ставишся до експлуатації тварин для розваг?

Я взагалі відмовилась від походів у зоопарки, дельфінарії, океанаріуми, заповідники, цирки, не відвідую їх вже 3–4 роки. Цирки – це взагалі найбільша проблема в Україні, але саме завдяки учасникам акцій, громадським організаціям на них почали звертати увагу. Наприклад, “Відкриті клітки” займаються безпритульними тваринами, але вони також допомагають іншим громадським організаціям сприяти тому, щоб влада ухвалювала нові рішення про скасування залучення тварин у цирках.

Чи спонукала когось до такого способу життя? 

Дуже хороше запитання. Були випадки, коли мені говорили, що не потрібно викладати в соцмережі контент про реалії на скотобійнях, ставлення до тварин у цирках і т.д., тому що я так спонукаю не їсти м’ясо. Думаю: це не про м’ясо – це про життя тварин. Був період, коли я постійно викладала на своїй сторінці відео, фото, якісь факти, і деяких людей це спонукало писати негативні повідомлення. А щодо агітації, то ніколи такого не було, ніколи не змушувала людей. Але мені постійно говорять, що я все одно впливаю на них через те, що я сама собою веганка.

У мене є один друг, каже:

–  Я з тобою спілкуюсь приблизно 2–3 місяці, але твоє веганство сильно вплинуло на мене, тому зараз майже цього всього не вживаю. Загалом не бачу сенсу це робити.

Ну і я така:

– Класно!

Тож, спеціально ніколи такого не було.

Чи є люди які не сприймають твої погляди і взагалі агресивно налаштовані проти твоєї життєвої позиції? Як із цим впоратися?

Якщо йде якась пасивна агресія щодо мене чи мого способу життя, я одразу це сприймаю дуже серйозно і йду в контратаку. Якщо мене зачепити, то одразу стану стіною і буду тиснути на цю людину. Завдяки великому досвіду комунікації з людьми я навчилася відстоювати свою позицію. Люди часто говорять, що трошки страшно висловлювати власні погляди біля мене, але я відповідаю:

– Ні, свою думку ти можеш висловлювати, я навіть рада почути її, але коли ти лізеш у мою голову і хочеш там щось змінити – тоді я буду відштовхувати тебе.

Від яких продуктів було важко відмовитись?

Єдиний продукт, який я зараз вживаю, що не вважається веганським – це мед. Я знаю, наскільки у світі експлуатують бджіл: багато з них помирають на великих пасіках, тому додаю мед як незначну добавку в певні продукти або їм штучний мед. До речі, це класна штука.

Так само мені було складно відмовитися від сиру і молока. Коли я спробувала альтернативи останнього: соєве, кокосове, пшеничне, гречане – це для мене був такий рай! Я стільки рецептів з ними зробила. Пам’ятаю, що навіть хотіла собі зробити мерч, наприклад, «на кокосовому, будь ласка», «на гречаному, будь ласка».

Є якась улюблена веганська страва?

Якщо чесно, зараз із раціоном у мене трішки дивна справа через мою постійну залученість у різноманітних проєктах. Я або біжу на пари, потім одразу після них у молодіжний центр, вигадую якісь «проєктики», або в мене збори, плюс зараз планую шукати роботу. Взагалі обожнюю веганські альтернативи м’яса: сосиски або навіть котлети. Пам’ятаю, як приїхала в Київ і цілий день хотіла оцих веганських сосисок. І тільки під вечір, перед поїздкою до Луцька, я їх купила.

А які на смак веганські альтернативи м’яса?

Дуже схоже на м’ясо, але сама основа більш рослинна, тобто твердіша. Багато людей вважають веганські альтернативи не веганськими через те, що це м’ясо, і слово асоціюється з тваринами. Хтось переконаний, що саме це використовують для переходу на веганство. Тобто люди, які вже звикли до м’яса, купують рослинні альтернативи і ними харчуються, щоб звикнути. Проте ми різні: хтось важче це все сприймає, а комусь байдуже: відмовився – та й відмовився. Але тут, напевно, все ж більш акцентується увага на тому, який ти сенс ховаєш у тому, що робиш.

Як веганство впливає на довкілля?

Я читала, що одна веганка або веган за рік може зберегти життя 198 тваринам просто тому, що він не споживає м’ясо, не створює багато попиту на якийсь продукт. Також вже остаточно доведено, що це дуже добре впливає на екологію: на стан океанів, питної води і клімат загалом. Для вигодовування тварин і переробки їх на їжу потрібно дуже багато води. Також треба виростити на фермах рослини, якими будуть годувати цих тварин. Ще є скотобійні: вони так само займають дуже великі площі та утворюють багато парникових газів, відходів і витрачають чимало води. Тобто це глобальна проблема.

Баранова Тетяна, студентка-журналістка

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *