Ліна Костенко – Кожному поколінню сняться свої кошмари

Геніальна поетеса, найвідоміша українка сучасності, геній слова, шістдесятниця та жива легенда.

Ліна Василівна, без сумніву, – залізна леді та приклад для наслідування. Прикметною рисою її творчості є інтелектуалізм – рух, метафорична гармонія, злети думки, яка осягає великі історичні простори, напружено шукаючи ключів до таємниць буття людини, нації, людства…

Пошук цей нерідко пов’язаний з “інтенсивним переживанням культури”, а не лише з безпосереднім спогляданням плину життя.

Одна з тих, хто не втратив людської гідності в часи випробувань, і її шістнадцятирічне мовчання не виглядало як слабкість чи компроміс з владою, бо свою позицію поетеса завжди виражала прямо й відкрито: ця принциповість і прямота настільки лякали й дратували представників влади, що вони з величезним задоволенням у будь-який спосіб примусили б її мовчати. Але Ліна Костенко користувалась такою великою популярністю й любов’ю читачів, що чиновники просто боялись її чіпати.

Останнім часом поетеса мріє писати вірші не з політичним забарвленням, а “малювати птиць срібним олівцем на лляному полотні”.

Серед відомих творів: “Берестечко”;”Маруся Чурай”; “Моя любове”; “Мій перший вірш”; “Недумано, негадано”; “Пастораль”; “Розкажу тобі думку таємну”; “Світлий сонет”; “Страшні слова, коли вони мовчать”; “Тут обелісків ціла рота”; “Українське альфреско”; “Умирають майстри”; “Чекаю дня, коли тобі скажу”; “Хай буде легко. Дотиком пера”, «Записки українського самашедшого».

Знакові рядки:

Чужа душа – то, кажуть, темний ліс.
А я кажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа – то тихе море сліз.
Плювати в неї – гріх тяжкий, не можна…

 

“Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!”

 

Дем’янчук Дарина, Журн-36

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *