Чарльз Буковскі – хто він?

6 серпня могло б виповнитися 100 років Чарльзу Буковскі – письменникові, а також неробі, алкоголіку зі стажем, грубіянові і сексисту…

Він написав популярні твори «Поштамт», «Хліб з шинкою», «Історії звичайного безумства» та інші знакові речі американського «брудного реалізму».

Уроджений Генріх Карл Букаускі з’явився на світ 16 серпня 1920 року в Німеччині, в місті Андернаха. Через три роки сім’я переїхала в Балтімор, а ще через рік – в Лос-Анджелес, де оселилися в бідному кварталі.

Батько хлопчика дуже пишався походженням і змушував Генрі (так його стали кликати після переїзду) носити традиційний німецький костюм – трахт, через що над юним Буковскі постійно сміялися однолітки.

На грунті нервових переживань й відсутності друзів у Буковскі розвинувся важкий недуг – акме… І навіть коли згодом він все-таки позбувся хвороби, характерні шрами на обличчі залишились на все життя. Сам він до власної зовнішності ставився іронічно: «Я просто стара потвора, яка обожнює бухати»…

Останні два заняття й справді грають важливу роль у його творах. У підлітковому віці Чарльз вперше спробував алкоголь, і йому сподобалося. Напиваючись, Буковскі “відходив” у світ мрій і забував про непоказну реальність. Провівши в гульні по барах, жінкам і видавництвам близько десяти років, він майже нічого не написав і не опублікував (однак саме цьому присвячений роман «Фактотум» і знятий за ним фільм).

У 27 років Буковскі вперше одружився. Обраницею стала Джейн Куні Бейкер – алкоголічка, старша від нього на 11 років, але з нею Чарльз вперше відчув, що таке любов. Вона й стала героїнею роману «Поштамт». Ставлення письменника до дружини можна описати цитатою: «Немолода жінка. Може, світ вона й не врятувала, але сильно його покращила. Запишіть це на її рахунок».

«Поштамт», який став першою великою удачею письменника й приніс йому популярність, був опублікований тільки в 1970-і.

У 1950-ті він десять років пропрацював на пошті Лос-Анджелеса, вилікував виразку, встиг розлучитися з Бейкер й одружитися з Барбарою Фрай, яка народила йому дочку.

Саме тоді деякі з його праць були опубліковані, і він навіть отримав роботу у видавництві, де платили по $ 100 в місяць за розповіді й вірші. Але й звідти Буковскі швидко вилетів через нескінченні прогули.

Твори Буковскі важко сприймати, як витвір мистецтва. Вони нічому не навчають, просто показують реалії. Це твори, які потрібно прочитати, аби відчути справжню емоцію відрази. До того ж, чітко зрозуміти безглуздість життєвого кредо про “чорне й біле”, в якому переважають лише крайнощі, між якими людина стрибає, наче бейсбольний м’яч…

Після прочитання поезії Буковскі “Синій птах” чітко розумієш: абсолютний духовний та фізичний занепад  – не наслідок, а якраз навпаки…

синій птах, що живе в моєму серці
хоче вибратися на волю
та я закрутий для нього.
кажу – сиди собі, я не дам
тебе побачити жодній живій
душі.

синій птах, що живе в моєму серці
хоче вибратися на волю
та я скроплюю його віскі
обдаю сигаретним димом
і повіям, і барменам,
і продавцям
аж ніяк не дізнатися
про нього.

синій птах, що живе в моєму серці
хоче вибратися на волю
та я закрутий для нього.
кажу
– не рипайся, чи ти хочеш
збаламутити мене?
пересрати мої твори?
угробити збут моїх книжок
у Європі?

синій птах, що живе в моєму серці
хоче вибратися на волю
та я не дурний, випускаю його
тільки вночі й то зрідка,
коли всі сплять.
кажу – я знаю, що ти тут
не сумуй.
тоді пускаю його на місце,
але він там потроху співає,
я ще не дав йому геть
померти,
і отак ми спимо вдвох
а наша таїна з нами
і це досить гарно,
щоб змусити когось
заплакати,
але я не плачу,
а ви?

Влад Почебула, студент-журналіст

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *