Юваль Ной Харарі: «Деякі люди будуть марні – з погляду економіки»

Шалено популярний зараз Юваль Ной Харарі – єврей, який вивчав історію в Оксфорді, знавець буддистських практик, веган і гей, живе в ізраїльській сільській громаді…

В принципі, достатній суповий набір для роману-розсольнику «Як я дійшов до такого життя». Але, на жаль (чи на щастя), Харарі пише non-fiction на тему «Як до такого життя дійшло людство».

 

Харарі вважається одним з найоригінальніших мислителів сучасності. Його книги «Sapiens. Коротка історія людства» і «Homo Deus. Коротка історія майбутнього» стали світовими бестселерами, вони перекладені десятками мов і розійшлися тиражем в 27,5 млн екземплярів. Перша присвячена історії людства, друга – образу його віддаленого майбутнього.

Юваль Ной Харарі – 44-річний військовий історик, футуролог, письменник – народився в Ізраїлі, в місті Кирьят-Ата на півночі Ізраїлю. Він умів читати вже в три роки, з восьми років навчався в класі для інтелектуально обдарованих дітей. Після школи вступив до найпрестижнішого вузу країни – Єврейського університету в Єрусалимі, що входить в топ-100 кращих навчальних закладів світу. Юваль вивчав історію і міжнародні відносини. Зараз, він викладає у цьому ж вузі.

Після випуску продовжив навчання в Коледжі Ісуса в Оксфордському університеті у Великобританії, де захистив докторську дисертацію. Після повернення на батьківщину в 2003 році Харарі, вже через рік, випустив першу книгу. Як і дві наступні роботи, вона була присвячена війнам і військовій культурі.

Світова популярність прийшла до Харарі в 2014 році з четвертою книгою «Sapiens: коротка історія людства». Вона викликала інтерес як наукової спільноти, так і простих читачів з усього світу. До публікації цих книг — перша вийшла в 2014 році, друга – в 2016-му, третя – у 2018-му, Харарі був відомим лише у колах своїх учнів, колег і слухачів його лекцій.

Спершу він вивчав Середньовіччя, світову і військову історією, потім досліджував зв’язок історії з біологією, різницю між людиною і твариною.

В подальшому він зацікавився людським щастям, з наукової точки зору. Саме ця тема вивела Харарі за межі науки.

Стомлене людство потребує простих рецептів щастя. Складно сказати, про що він ще не писав…

«Якщо навчитися приймати речі такими, як вони є, страждання зникне. Якщо ви відчуєте печаль, але не станете бажати скоріше її позбутися, то печаль залишиться, але страждати від неї ви вже не будете. Навпаки, ви знайдете в ній скарб. І якщо, відчувши радість, ви не станете поспішати посилювати або подовжувати цю радість, то будете радіти, не втрачаючи душевного спокою».

Взагалі цитувати Юваля можна з будь-якого абзацу, кожне речення дозволяє поглянути на деякі речі під іншим кутом.

«Якщо люди усвідомлять, що їх права існують тільки в їх уяві, не розпадеться суспільство? Вольтер казав: «Бога немає, але не кажіть про це моєму слузі, а то він мене вночі заріже». Хамурапі міг би тими ж словами відстоювати свій ієрархічний принцип, а Томас Джефферсон — аксіому про права людини. У Homo sapiens від природи немає ніяких невідчужуваних прав, як немає їх у павуків, гієн і шимпанзе. Однак не варто повідомляти це слугам вони приріжуть вас уночі».

Думка про те, що всі правила, закони і навіть гроші – це лише витвір нашої уяви і один з способів контролювати людство змушує задуматись – «а що, якби?».

Думки Харарі досить критичні, він дуже чітко висловлює свої ідеї, його світогляд не збігається із звичним для пересічної людини. Та скільки б критики не звучало в його бік, він щоразу пояснює у своїх інтерв’ю, що це все його суб’єктивна думка.

Вчені, які вивчають організм, стверджують, що душі в людини немає, то може і печалі, як такої, теж не існує? Це атавізм старої ери з її упередженнями стосовно особистості людини, проте світ змінився і людина теж. Про це говорить Харарі, з точки зору доктора філософії, людина майбутнього кардинально відрізняється від людини минулого з її «культом страждання».

«Чого ми бажаємо бажати? Якщо це питання вас не лякає значить, ви просто не замислювалися над ним серйозно».

Питання, які піднімає у своїх книгах Юваль, зачаровують освічену публіку. Він їздить світом, виступає з лекціями, його друкують газети The Guardian, The Financial Times, The Times, журнали Nature и Wall Street Journal.

Аналізуючи успіх Юваля Ноя Харарі, можна сказати, що не так важко бути богом для стомленого людства, коли в тебе неординарні думки, прогнози на майбутнє та рецепти щастя.

Бажаю вам приємного читання і не забувайте бажати – будете щасливі.

Світлана БОРТНІК, студентка-журналістка

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *