Свобода слова в Україні: чи існує вона насправді

Свобода слова, що воно таке і чому в Україні через її порушення страждають журналісти. На це часто не звертають уваги люди, які не працюють в медіа, проте це стосується і їх. Адже саме від цього залежить якість інформації, яку вони отримуватимуть.

Сучасний стан свободи слова в Україні є досить низьким.

Свобода слова – це право людини вільно висловлювати свої думки, емоції, без небезпеки певного покарання.

Свобода слова виписана в низці міжнародних і українських документів, серед яких «Загальна декларація прав людини»:

«Кожна людина має право на свободу переконань та їх вільне вираження; це – право передбачає свободу безперешкодно дотримуватися власних переконань і свободу шукати, одержувати та поширювати інформацію будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів».

 Про це також йдеться й у «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»:

«1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

2.Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду».

Конституція України стверджує:

«Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір».

Та попри те, що свободу слова закріплено цими документами, журналісти в Україні часто страждають від її порушень.

Щоб отримати докази цього, варто відслідкувати, що говорять організації, які досліджують це явище. Наприклад, Інститут масової інформації:

Лише за 2020 рік експертами цього аналітичного центру було зафіксовано 229 випадків порушень свободи слова. З них 171 випадок стосувався фізичної агресії проти журналістів.

«Журналістська спільнота цьогоріч реагувала заявами щодо: законопроєктів “Про дезінформацію” та “Про медіа”; справ про вбивство Павла Шеремета та Георгія Гонгадзе; обшуків в офісах проєктів “Секретні матеріали”, “Гроші” та домівках журналістів 1+1; недопуску військкорів на передову на Донбасі; телеуроків на проросійських телеканалах Медведчука; обмеження доступу журналістів Кременчука на сесії міськради; безпеки журналістів та репутації проєкту StopFake; спроб суддів ‌незаконно ‌отримати‌ ‌доступ‌ ‌до‌ ‌телефону‌ ‌журналістки‌ ‌”Слідства.Інфо”; неприпустимості тиску на журналістку Любов Величко; забезпечення повного фінансування Суспільного; протизаконного позбавлення акредитації у ВР 19 редакцій ЗМІ та інше».

Цікаво, що порушення свободи слова в Україні мають і регіональні відмінності. Якщо не брати до уваги окуповані території – Крим, окремі райони Донецької та Луганської областей, де взагалі свободи слова нема, – то п’ятірка найбільших порушників це – Київ, Луцьк, Миколаїв, Полтава, Одеса.

Саме через ці утиски журналістів, відповідно до всесвітнього Індексу свободи слова, Україна за підсумками минулого року посіла 96-е місце в дослідженні міжнародної організації «Репортери без кордонів». Де відзначили, що прогрес на шість пунктів в рейтингу свободи слова більше свідчить не про прогрес України, а про погіршення ситуації в інших країнах. Навпаки, за сукупністю балів «Репортери без кордонів» зафіксували погіршення ситуації зі свободою слова в нашій країні.

В опитуванні, яке було проведено Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, де було опитано 127 журналістів вияснилось: «Близько третини опитаних журналістів стверджують, що побоюються за власну безпеку. При цьому, більше 43% опитаних під час своєї діяльності отримували погрози, пов’язані зі своєю діяльністю. Найчастіше такі погрози надходили від невідомих (41%), дещо рідше від представників бізнесу, криміналітету чи громадських активістів.»

Міжнародна організація Freedom House визначає, що в Україні для журналістів і ЗМІ є небезпечні теми, висвітлення яких потребує мужності, адже наслідком може бути багато проблем.

У щорічному звіті, опублікованому третього березня ця організація зазначила, що Україна перебуває серед «частково вільних» країн. Водночас як «не вільні» позначені окуповані або контрольовані Росією частини України – Крим та окремі райони Донецької та Луганської областей.

Правозахисники відзначають, що олігархи, як і раніше, сильно впливають на українські медіа, рівень насильства щодо журналістів залишається високим. 

Організація Об’єднаних Націй за пів року зафіксувала в Україні 18 погроз і нападів на журналістів. Про це йдеться у звіті Моніторингової місії ООН з прав людини (1 серпня 2020 року – 31 січня 2021 року).

Всі дослідники цього явища одностайні, і вони вважають, що проблема порушень свободи слова в Україні стоїть дуже гостро. Звичайно, це впливає на якість медіа нашої країни, адже, коли журналісти бояться за власну безпеку, вони не будуть висвітлювати інформацію, яку певна людина не хоче показувати.

Голова Комітету Незалежної медіа-профспілки України – Сергій Штурхецький підтвердив, що в нашій країні й справді існує така проблема:

«Майже щоденно в Україні трапляється інцидент, пов’язаний із перешкоджанням журналістській діяльності. Про це вказують моніторинги партнерських організацій. Не щодня, але декілька разів на місяць ми маємо тривожні дзвінки від членів профспілки з усієї України. В основному – це недопуск на якісь засідання, нерідкі погрози, бувають і випадки фізичної агресії».

Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко пояснив, чому в нашій країні настільки поширені порушення свободи слова:

«Медіа в Україні поляризовані, як і усе суспільство. Повна безкарність за злочини проти журналістів призводить до нових нападів. Зокрема, з боку радикалів. Влада підтримує проект закону про боротьбу із дезінформацією, який криміналузує журналістську діяльність та впроваджує державний контроль над інформацією».

“В Україні немає прогресу зі свободою слова. Після революції з’явився плюралізм думок, але цей плюралізм олігархічний, і він залежить від того, скільки дотацій отримає канал від свого власника”,  – заявила журналістка Вікторія Сюмар.

На підставі цього матеріалу можна зробити висновок, що й справді свобода слова в Україні на низькому рівні. І з роками ця ситуація не покращується. Адже це фактично ніяк не регулюється в нашій країні. Часті порушення свободи слова призводять до того, що велика кількість журналістів бояться за своє життя та здоров’я, а цього не повинно бути в демократичній державі.

Для покращення цієї ситуації ми хочемо дати нашим читачам кілька порад.

Перша і найголовніша: не мовчіть! Якщо ви журналіст, який зазнав порушення свободи слова або ж людина, яка стала свідком цього звертайтесь до медіаспілок, правоохоронних органів. Адже в статистиці подано лише ті порушення, про які є інформація. А іноді люди бояться виголошувати це на загал.

Друга: ніколи не думайте, що вас це не стосується. Навіть, якщо ви не є працівником ЗМІ, а просто час від часу переглядаєте новини. Адже, через такі порушення, доходить не вся інформація, яку треба знати.

Вирішили, що якість інформації в ЗМІ вас не цікавить? Це не означає, що порушення свободи слова журналістів вас не повинні хвилювати, адже на першому місці у всіх людей мають бути моральні якості, наприклад співпереживання працівникам медіа, які страждають від цієї проблеми.

Анна Склянчук, студентка-журналістка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *