Полярні світи й дитячі комплекси

Жодна краса, жодна довершеність не здатна зрівнятися з тим, що може накопичити людина у сховищах власної уяви (Ф. С. Фіцджеральд)

Критичні обговорення актуальних літературних постатей та проблем тривають…

Цього разу на “шальках терезів” медіакритиків 3 курсу опинилися (мабуть – не випадково) Френсіс Скот Фіцджеральд та Всеволод Нестайко. Названі автори презентували країни й світогляди, що майже завжди перебували, образно кажучи, “у стані холодної війни”…

Фіцджеральд – винахідник та центральна постать “ери джазу”.

Першу книжку «Шурка і Шурко» Всеволод Нестайко опублікував у 1954 році. Письменнику, випускнику фіолологічного факультету, тоді було лишень 26 років і він тільки почав працювати  редактором у провідному видавництві дитячої літератури «Веселка».

Творчість Фіцджеральда повертає нас на шумні вечірки Гетсбі, де музика, танець,  алкоголь, безвідповідальність і безхмарність майбутнього малює обличчя Америки, яка прокинулась після Першої світової війни.

Досягнення “американської мрії”, такої близької й крихітної, “укладання” фундаменту своєї цілі, котра виявляється повітряним замком – ось вічна трагедія не тільки героїв автора,  а й самого Фіцджеральда.

Першою читачкою творів Нестайка завжди була дружина Світлана, з якою вони прожили більше 50 років разом, а другою – донька Олена, котра свого часу “надихнула на створення повісті «У країні сонячних зайчиків»”. “Але від прогресу нікуди не подінешся. І тепер у пригодах зайчика і їжачка я намагаюся використовувати сучасну техніку, тільки там вона трохи інакша. Наприклад, замість комп’ютерів мої герої використовують казк’ютери, замість мобільників – чаріфони”, – зізнавався письменник.

Один з кращих класиків американської літератури блискуче описав країну свого часу й став обличчям епохи, але, на жаль, не зміг вберегти найдорожче.

Однак його дружина залишила нам загадкові картини, створені у божевільні.

Нестайко помер у 2014 році. В останні роки він майже осліп і не міг писати – надиктовував твори дружині. Навіть тоді, коли, як згадує Іван Малкович, під будинком вже важкохворого письменника на Шовковичній стояли підрозділи внутрішніх військ…

Час пливе – усе змінюється… А література конденсує спогади й форматує пам’ять.

Марія ЮНОША, Олександр ЦВЄТКОВ

Світлини Ольги МЕЛЬНИЧУК

Відео Анастасії КИРИЧУК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *