«Хочеш розсмішити Бога — розкажи йому про свої плани»

            Як часто ми щось плануємо? Напевно, кожного дня. Що з’їсти на сніданок, о котрій годині вийти з дому, з ким зустрітися, куди поїхати…З дитинства нас вчать, що планування – запорука успіху. Воно дозволяє тримати під контролем власні думки і життя.

Водночас ніщо не приносить більшого розпачу, ніж раптова зміна планів. Часом здається, що наше існування втрачає сенс, коли ми не можемо втілити власні навіть найменші задуми. Запізнення на зустріч через затори, перенесення мандрівки на вихідні через роботу чи навітьвідсутність квитків на довгоочікуваний фільм – все це одразу викликає шквал негативних емоцій. Ми не маємо іншогосценарію, тому вважаємо, що його взагалі не існує.

Однак у долі є власні наміри на кожного з нас. Нерідко нам доводиться знаходити в них переваги і просто приймати їх. Це завжди складно зробити, навіть якщо звичайна погода псує наші плани.Лише усвідомивши глобальність своїх проблем, можна зрозуміти, що вони нічого не варті.

        Наприклад, іноді трапляється так, що людина протягом багатьох років планує переїзд в іншу країну, збирає гроші та документи, знаходить зв’язки, купує квитки, але не може потрапити на літак через вибух, який перетворює життя всієї країни на до і після. Саме так сталося в родині Марини Седун 4 серпня. Українка живе і працює хореографинею в Бейруті. За кілька хвилин до катастрофи в Лівані вона з чоловіком і дітьми виносили валізи, щоб сісти в авто та вирушити в аеропорт.

Вони збиралися не просто на відпочинок. Життя в Лівані дуже складне, тому Марина планувала повернутися додому. Вона давно готувалася до переїзду, шукала кращу школу для дітей і збирала документи. Жінка сподівалася, що вони розпочнуть навчання і «з 1 вересня будуть українцями». Однак вибух у порту Бейрута перекреслив всі її плани.

Марина з родиною чоловіка живе за 1 кілометр від епіцентру лиха. Їхній будинок було майже повністю зруйновано, місцевий аеропорт також надзвичайно постраждав від пожежі. Ситуація в країні загострюється кожного дня, українська діаспора в Лівані потребує підтримки.На диво, вся родина Марини залишилася живою і зараз оговтується від шоку та поранень.

Наступного разу, коли буде здаватися, що немає виходу, я згадуватиму цю історію, в якої поки немає завершення. Раптова зміна багаторічних планів родини Марини сталася невипадково. Можливо, саме тоді їй не варто було залишати Ліван. Проте лише майбутнє покаже, яке значення мали ці зміни.

Поліна Заболотна, студентка-журналістка

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *