“Фільм дуже моторошний і тяжкий, але подивитись рекомендую” — Віта Сахнік

Відчуття тотальної безвиході з перших кадрів і до останніх титрів. Воно накриває з головою і не дає повернутись до звичного життя ще, принаймні, кілька годин після перегляду “Забутих”.

Раптові почуття між 30-річною вчителькою та 17-річним школярем в окупованому Луганську – тут аж ніяк не добра романтична історія, а один з проявів тієї ж безвиході. Зламані долі, які випадково знайшли щось спільне.

Зґвалтування в міліцейському відділку і вдома власним чоловіком, побиття школяра в СІЗО, розстріли, пристосування місцевих і п’яні крики про “коровій язик”…

Фільм дуже моторошний і тяжкий, але подивитись рекомендую.

Ні добрі, ні злі герої, хороші діалоги, відсутність гепі-енду, атмосфера, яка накриває, – те, за що хочеться заслужено хвалити творців.

Зрештою, скільки ще українських фільмів вийде в прокат у наступні кілька років?..

P.S. Прикро, що так мало реклами було. Якби не моніторили сайти кінотеатрів, так і не дізналися б про покази.

Фотографія із сайту Першого каналу соціальних новин

Віта САХНІК, випускниця журналістики ФФтаЖу

Більше інформації тут: https://pershyj.com/p-mi-podivilisya-novii-ukrayinskii-film-zabuti-chesno-dilimosya-vrazhennyami-45406?fbclid=IwAR08TIfhLLh28DwOJjANaWvMAenf7u-5KPS3ExCTNW4vXbicd0KDsJ05YpA

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *