Крок уперед, або як припинити нити і почати діяти

У кожного студента приходить час, коли він чи вона задумується про роботу. І зовсім не важливостосується вона його спеціальності чи ні. Але виникають нові запитання, які ніяк не можуть дати спокій. Найперше – це «Як я буду поєднувати роботу і навчання? Як складатиму сесію?», друге місце посідає «А чи мене візьмуть без досвіду?», і почесне третє – «А якщо у мене нічого не вийде?». До речі, саме це запитання надовго затримує рішення. І я не є винятком. Хоча в принципі роботу й не шукала, але так вже вийшло, що допомагаю в магазинчику моєї сестри.

А зараз трішки передісторії. Усе вийшло дуже спонтанно. Сестрі терміново потрібно було відїхати на декілька днів з міста, а оскільки працівника в магазині вона не мала, то допомогти могла їй тільки я.

Ви скажете, що бути продавцем – це дуже просто. І я з вами, можливо, погодилася би, але не в даному випадку. Оскільки магазин тематичний (продаємо товари до дня народження, а також надуваємо кульки), то мороки трохи більше. Як ви зрозумілипроблем із продажем свічок, ковпачків, різної фотобутафорії тощо не виникало. «Той пес був заритий набагато глибше». А саме – надування кульок. Щоб Ви знали, яка це клопітка праця! Спочатку кульку потрібно роздути звичайним повітрям і впевнитися у відсутності браку, далі обробити її спеціальним клеєм, щоб гелій не так швидко просочувався крізь кульку і тільки після цього надувати гелієм. Головне не передути, бо буде дуже гучний ба-бах. Так-так! Тут ціла система, якої обов’язково слід дотримуватися. Перший час у мене руки трусилися від страху, що кулька лопне, а вона і так лопала. Як то кажуть, очі бояться, а руки роблять. Уже 2 роки я у «помічниках». Думаю, можна мене назвати мініекспертом у цій справі) Дуже тішить думка про те, що можеш зробити когось щасливим. А після щирих подяк від клієнтів так тепло на душі! Навчанню така робота, а вже може й хобі, зовсім не заважає. На лекціях присутня, на семінарах теж, про сесію й годі говорити.

Мої одногрупниці й однокурсниці також згодилися поділитися своїм досвідом.

Не так давно, але успішно цій дівчині вдалося заснувати бізнес. Я би його назвала красивим, адже мова йде про косметику.

«Мені було 18, літо, багато вільного часу. Треба було себе чимось зайняти. За декілька місяців до того я пройшла курси макіяжу для себе і дуже надихнулася баночками-скляночками краси. Моя викладачка з курсів Світлана відкрила для мене косметику з іншого боку. Виявляється, є косметика не тільки з мас-маркету. А в моєму місті таку було дуже важко знайти. І так воно якось поступово вийшло. Спершу зробила сторінку в Інстаграмі, трохи вивчила асортимент. Звісно, не ідеально, але… І дочекалася, коли Вадим (мій хлопець) мені цю косметику привезе. Усе сталось неочікувано швидко.»

Дарія Михайлова, студентка-видавчиня

Не обійшлося без групи підтримки, яка надавала сил для подальшого розвитку власного бізнесу.

«Найперший, хто в мене повірив – це Вадим. На той момент він просто не допускав такого варіанту, що щось може піти не так. І через його таку стовідсоткову впевненість у мене не було сумнівів. А друга людина, яка зробила просто от все реальне і навіть все нереальне для мого магазину – це моя подруга Ліза. За тиждень на сторінці з чотирьох підписників стало 800. Я досі не знаю, як вона це зробила.»

До речі, у так званій третій групі підтримки дівчина виділяє  «подруг», які казали, що з її починань нічого не вийде. Бо косметика дорога, про неї ніхто не знає, для чого вона комусь, якщо можна дешевше купити продукцію в мас-маркеті? Із такими «подругами» спілкуватися і розповідати якісь свої плани Даша не радить. І я з нею погоджуся, адже в майбутньому це буде тягарем, який не дасть досягти поставленої цілі. Як на мене, це просто заздрість.

Про курйозні випадки студентка зовсім не боїться говорити.

«Найскладнішим було підібрати колір, коли ти в принципі не знаєш, як той чи той тон буде виглядати на шкірі. У кожній марці косметики свої особливості. Два чи три рази таких у мене було, що недобре підібрала. Соромно за це, але на помилках вчимося, як то кажуть.»

Проте приємного також вдосталь.

«Кожен відгук – це приємний момент. Це так неочікувано. Це емоція. Кожне замовлення – це радість.»

Даша й надалі робитиме дівчат щасливими, оскільки навчанню таке захоплення, що переросло в бізнес, не заважає (вона друга в рейтингу успішності студентів). Дівчина на всі 100 відсотків упевнена, що варто було відкривати інтернет-магазин. Адже «ніколи нічого не дізнаєшся, поки не спробуєш».

А для тих, хто ще сумнівається, студентка говорить, що якщо ваша затія, авантюра чи захоплення приносить вам радість, то все точно не дарма!

Друга на черзі – Ірина Гайдай. Слідкуючи за її сторінкою в Інстаграмі, одразу можна зрозуміти, хто в домі аніматор і ведуча святкових подій.

Ірина Гайдай, студентка-журналістка

«Що підштовхнуло спробувати себе в ролі аніматора? Хмнавіть не знаю, мабуть, те, що пора було самій заробляти. Я все ж таки стала студенткою, хотілось бути самостійною. Про вакансію аніматора почула від знайомих, які сказали: “давайно пробуй, ти така лепетуха – то твоє”.»

І ось уже буде 4 роки, як дівчина працює у сфері святкових подій. Ця робота приносить радість не тільки діткам, а й самій Ірі.

«Я завжди любила дітей, а вони мене, тому стати аніматором для мене здалось дуже цікавим заняттям.»

Студентка вже має своїх клієнтів, які співпрацюють з нею 3 роки поспіль, вона безмежно рада, що люди їй довіряють. Найбільше тішить веселу, запальну дівчину – любов дітей і подяка батьків, адже, як говорить сама Іра, це круто!

Але щоб догодити всім діткам і їхнім батькам, потрібно бути не тільки веселуном, а й свого роду психологом.
«Є різні діти і так само батьки, до кожного потрібно знайти підхід – це найважче!»

Тепер дівчина працює сама на себе, так би мовити “своя контора”.

«Я планую розвиватись у сфері дитячих свят і вже почала себе прокручувати як ведуча чи то тамада, ну як хто каже на цю професію.»
За словами Іри, потрібно пробувати себе не тільки у роботі за спеціальністю, адже не завжди вдається знайти роботу за професією, а також це буде неабияким досвідом.
«Повірте, можна поєднувати навчання з роботою, тому реалізуйте свої мрії, і удачі!»

Про цю дівчину й годі говорити. У неї досить великий досвід роботи у різних сферах. Вона за короткий час встигла попрацювати редактором на сайті «Район.in.ua», а також спробувати себе не тільки у ролі кореспондентки, а й ведучої програми «Сфера ТВ», що їй вдавалося дуже і дуже добре. Наразі студентка працює в мережі супермаркетів «Сільпо».

Літвінчук Людмила, студентка-видавчиня

«Спробувати себе у сфері вже не тільки студента, а й працівника вирішила на початку 2-го курсу. Все було дуже зненацька, адже працювати на постійній основі я не мала наміру. На той час жила поблизу супермаркету «Сільпо», побачила вакансію касира і вирішила спробувати за умови, що працюю тільки до Нового року. Це була моя перша офіційна робота. До того я працювала у кіоску продавцем, також доводилось працювати й аніматором для дітей.»

Люда зовсім не боялася поєднувати навчання і роботу, а навпаки хотіла побачити, чи зможе чогось досягти у своїх починаннях.

«Кинула виклик сама собі і не пошкодувала. Не можу сказати, що навчання – це щось на кшталт сірих студентських буднів, про які часто говорять. Ні, студентське життя – це круто, але і робота – це також весело. З’являються нові знайомства, починаєш більше спілкуватися з людьми різних верств і вчишся напряму шукати до них правильний підхід, щоб вийти на компроміс. Бували різні моменти, коли або не розумію я, або хочуть не зрозуміти мене. Так, то важко пояснити людині щось, коли вона тебе навіть чути не хоче. Бо працюю на відділі каси, і кожен з нас не хочеаби його якось обдурили. Робота в мережі супермаркетів «Сільпо» показала мені нову, оновлену картину життя в цьому світі. Те, що я чула чи мені розказували були чиїмсь життям і чужою практикою. Зараз я маю власний досвід, якому вже близько двох років. І знаєте, поки не проживеш те, то не пізнаєш всю суть того, що хтось хотів донести.»

Студентка і надалі планує розвиватися у мережі «Fozzy Group». Хоч спочатку вона не хотіла довго затримуватися на цій роботі, але через деякий час зрозуміла, що хоче попробувати себе далі. На сьогодні дівчина – касир центральної каси.

«Як бабусі своїй пояснювала: «Бабусь, я там старший касир». Так, це неабияка відповідальність, але разом з тим – це крутий досвід, який не зрозумієш і не покладеш собі в голову, просто послухавши когось стороннього – треба просто це пережити.»

Маючи досвід за спиною, Люда не зупиняється на досягнутому, а впевнено йде далі, чого й іншим студентам бажає.

«Студенти, які хочуть, але бояться чи щось заважає іти на роботу, пробуйте себе всюди. Хай навіть не за спеціальністю. Ви студенти, живіть для себе, не бійтесь ризикувати, проявляйте свій ентузіазм, надихайте в першу чергу себе та когось на роботу. Хочу побажати успіху тим студентам, які вже мають початок у якійсь сфері і намір не здаватись, а довести цьому світі, що вони щось та й можуть.»

Ніколи і нізащо не опускайте своїх рук, не бійтеся пробувати щось нове та далі розвивати те, що вже маєте. Звичайно, спочатку буде трохи важко, але з часом це переросте не тільки у приємні спогади, а й великий життєвий досвід. Натхнення, терпіння і процвітання Вам, студенти, в усіх Ваших починаннях!

Ангеліна КУШНІР, студентка-видавчиня

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *