Вирощувати не стіни, а Маленького Принца у собі та один в одному

«…вона одна дорожча за всіх вас. Адже це її, а не вас я поливав щодня. Її, а не вас накривав скляним ковпаком. Її загороджував ширмою, оберігаючи від вітру. Для неї вбивав гусениць, тільки двох або трьох залишив, щоб вивелися метелики. Я слухав, як вона скаржилася і як хвалилась, я прислухався до неї, навіть коли вона замовкала. Вона моя.»

Маленький Принц, герой філософського роману Антуана де Сент-Екзюпері, беріг свою троянду, наче вона остання представниця свого роду. Турбувався, щиро вболівав, навіть після того як дізнався, що таких як вона – тисячі чи мільйони.

Чому ж людству так важко бути такими як Маленький Принц? Вирощувати, а не нищити? Турбуватися, а не бути байдужими? Чому навіть статус «на межі зникнення» не дає людям усвідомлення того, що вони кривдять не лише стеблину, рослину, вид, а й усі майбутні покоління своїх нащадків? Вони ж бо можуть ніколи не побачити того, що зараз топчуть байдужі ноги.

Саранка, вона ж лісова лілія, це єдиний вид лілій, який росте в Україні в дикорослому стані. Тендітна квітка ясно-пурпурового кольору з темно-фіолетовими плямками. Цвіте в червні — липні. Надає перевагу півтіні, особливо жарким літом. Зростає в лісах України, на Поліссі. Та чи бачили ви її коли-небудь?

Напевно, що ні. Адже вид зникає з лісів. Основними причинами зменшення популяцій лісової лілії є інтенсивне збирання рослин на букети, викопування цибулин.

Чомусь людям хочеться її лишити вдома, за високими стінами, у порцеляновій вазі. Загарбницьки милуватися нею наодинці, доки її тонку стеблину і пелюстки поволі буде покидати життя…

« – На твоїй планеті, – сказав маленький принц, – люди вирощують в одному саду п’ять тисяч троянд… і не знаходять того, що шукають…

– Чи не знаходять, – погодився я.

– А те, чого вони шукають, можна знайти в одній-єдиній троянді…».

Катерина КОБЕРНЮК, магістр журналістики

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *