Бути чи не бути в стилі еко, або Дещо з мовного іміджмейкінгу

Давньогрецький філософ Демокріт стверджував, що розумну людину можна впізнати за вмінням правильно вирішувати, діяти як належить, говорити без помилок.

Треба визнати, нічиє мовлення не захищене від помилок. Але чи не найбільшу прикрість створюють слова-паразити, які, набуваючи вигляду знайомих слів, потрапляють у речення й поступово втрачають будь-яке значення, а відтак обтяжують фразу, спотворюють зміст усього висловлювання, забруднюють мовлення.

Усе починається з почутого слова-паразита: у розмові з другом, на вулиці, у черзі – де завгодно; а коли таке слово трапляється часто, й сам починаєш уживати його раз у раз, а згодом і зовсім не помічаєш. Проте, якщо вслухатися у власне мовлення, слова-паразити легко виявити і, звісно ж, позбутися їх – покращити власний мовний імідж.

Які ж слова-паразити сьогодні найпоширеніші? Спробуйте віднайти в цьому рейтингу мовних шкідників знайомі конструкції: так би мовити, так сказать, кажу, так-от, ніби, також, о боже, до речі, е-еее  (звук-паразит); ну, блін, тіпа, карочє, реально, ок та ін.

Цікаво, що психологи спостерегли певну закономірність у вживанні слів-паразитів. Скажімо, «просто», на думку дослідників, характерне для мовців, які у своєму житті все надміру ускладнюють. Люди, які почуваються незручно, невпевнено, частотно послуговуються вставним словом «до речі», здебільшого саме недоречно.

Чи завжди слова-паразити шкодять мовному іміджу?

Виявляється, що свідоме забруднення мовлення – піар-технологія, яку нерідко використовують серед політикуму і не тільки. Зокрема, вчені з Единбурзького університету виявили, що, якщо в промові звучать слова-паразити, то такий виступ запам’ятовують набагато краще, ніж правильне, грамотне мовлення. Різні вигуки, на кшталт: «ооось» або «е-е-е», підсвідомо привертають увагу слухачів, які «прокидаються» від зміни темпу промови. Ефективність запам’ятовування зростає, якщо мовець вживає слова-паразити «ну», «значить», «в принципі» тощо.

Проте «Ніщо не виказує походження, освіту, самодисципліну й виховання так швидко і промовисто, як слова, що ми їх уживаємо, і те, як ми їх вимовляємо», – писала перша дама етикету в Америці Емілія Поуст.

Якщо людина хоче йти шляхом самовдосконалення, щоб бути кориснішою і приємнішою для інших, вона має постійно поглиблювати свою комунікативну компетенцію та вдосконалювати майстерність спілкування, зрештою, дбати про мовну екологію. Адже правильно й чисто говорити своєю мовою може кожний, аби тільки було бажання.

Як досягнути стилю еко в мовленні?

  • Бути уважними до того, що говоримо (пограйте в мовного ревізора).
  • Навчитися слухати себе (спершу запишіть власне мовлення на диктофон і послухайте, як це звучить для оточення).
  • Привчати себе уважно слухати інших та аналізувати своє та чуже мовлення (визначте для себе взірець).
  • Висловлювати думку впевнено й чітко (практикуйте методи PRES, KISS).
  • Збагачувати лексичний запас (щоденно й повсякчас).
  • І головне – читати (сайт «Нівроку» 🙂 )!!!

Ірина ЛЕВЧУК, кандидат філологічних наук, доцент, заступник декана з інноваційно-промоційної роботи

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *