Чому запах листя восени чи свіжоскошеної трави пробуджує стільки спогадів?

Чому запах листя восени чи свіжоскошеної трави пробуджує стільки спогадів? Чому від аромату яблучного пирога з цинамоном ми згадуємо дитинство і дбайливі бабусині руки? Чому ці маленькі миттєвості переносять нас у минуле і пробуджують куряву історій з нашого минулого?

Це явище відоме як феномен Пруста. Марсель Пруст – французький письменник, есеїст та критик, що здобув світове визнання як автор роману-епопеї «У пошуках утраченого часу», одного з найвизначніших творів світової літератури двадцятого століття.

«…пригнічений похмурим днем ​​і перспективою сумного завтра, я машинально підніс до своїх уст ложечку чаю, в якому намочив шматочок мадлени. Тієї самої миті, коли ковток чаю з крихтами тістечка торкнувся мого піднебіння, я здригнувся, вражений незвичайністю того, що відбувається в мені. Солодке відчуття широкою хвилею розлилося по мені, здавалося, без будь-якої причини. Воно відразу ж наповнило мене байдужістю до примх життя, зробило нешкідливими її негаразди, примарною її швидкоплинність, на кшталт того, як це робить любов, наповнюючи мене якоюсь дорогоцінної сутністю: або, вірніше, сутність ця була не в мені, вона була мною. Я перестав відчувати себе посереднім, випадковим, смертним. Звідки могла прийти до мене ця могутня радість? Я відчував, що вона була пов’язана зі смаком чаю і тістечка, але вона безмірно перевершувала його, вона повинна була бути іншої природи. Звідки ж приходила вона? Що вона означала? Де схопити її? Я п’ю другий ковток, в якому не знаходжу нічого більше того, що містилося в першому, п’ю третій, який приносить самі мені трошки менше, ніж другий. Пора зупинитися, сила напою ніби слабшає. Ясно, що істина, яку я шукаю, не в ньому, але в мені», – а ось це цитата з іншого твору, що має назву «На Сванову сторону». Саме цей літературний епізод подарував назву пробудженню запахами згадок про минулі події.

На думку дослідника Едуарда Бізюба, техніку пригадування, а точніше досконального відновлення в пам’яті минулих подій, Пруста навчили застосовувати в клініці Поля-Огюста Солье. Цей лікар, по суті, практикував психоаналіз задовго до того, як той став повсюдним у французьких медичних установах.

На відміну від спогадів, породжених словами чи образами, спогади пов’язані із запахами є значно яскравішими та емоційнішими. Одна з причин цього явища може бути пов’язана з тим, як мозок обробляє запахи і спогади. Також людський організм містить набагато більше рецепторів для запахів, ніж для інших почуттів, таких як погляд  і дотик. Це означає, що людина можете розрізняти багато різних запахів, навіть якщо не матиме достатньо слів для опису.

Варто зазначити, що Феномен Пруста стосується лише тих запахів, які ми відчували нетривало і час від часу. До прикладу, запах Різдвяної випічки. А такі хвилі спогадів та ностальгії також є корисними для нашого самопочуття.

Проте, запахи можуть викликати не лише позитивні асоціації та спогади, заспокоювати чи зменшувати запалення. Наприклад, відомо, що запахи індукують фізіологічне збудження і викликають ретроспективні спогади, пов’язані з певними травмами. Запахи можуть спровокувати посттравматичний синдром.

Такі автобіографічні спогади відбуваються випадково, але людство давно використовує силу ароматів для того, щоб викликати фізичні та емоційні реакції. Це ароматерапія. Наприклад, клінічі дослідження 2017 року довели, що ароматерапія є ефективною при лікуванні депресії.

Психологи доводять, що запахи здатні сильніше впливати на покупця, ніж інші ефекти. Маркетологи провідних компаній на світовому ринку активно це використовують для залучення клієнтів. Тому після покупки того чи того продукту ви можете відчути бажання повернутися і купити ще що-небудь в тому ж магазині чи тієї ж марки. Багато хто категорично заперечують це.

Компанія Apple заявляє, що не використовує в рекламі своєї продукції ніякого нюхового ефекту. Проте, фахівці можуть посперечатися. Шанувальникам цієї техніки знайомий запах нового iPhone або макбука. І зовсім не важливо, що пластмасовий iPhone пахне так само, як алюмінієвий макбук. Тобто запах йде не від матеріалу, з якого зроблений гаджет. Ймовірно, що запах йде з внутрішніх матеріалів пристрою, або від коробки. На доказ цього компанія «Air Aroma» виготовила аромат «Apple Mac» за допомогою комбінації запаху картону, чорнила та інших інгредієнтів, який ідентичний запаху продукції Apple. А запах квітів для досягнення феномена Пруста використовує компанія Nike. В фірмових магазинах розпорошують квітковий аромат.

Ми поцікавилися у викладачів та студентів факультету філології журналістики, які запахи приносять їм приємні спогади та відчуття.

Людмила Жванія, кандидат філологічних наук

«Я дуже люблю запах свіжопобіленої хати, знаєте, такий запах вапна… Я пригадала і зрозуміла чому він мені такий приємний. Я маленька, років 4-5, мама молода і бабця ще зовсім молода, десь приблизно як я зараз,  десь такого віку, у нашій хаті ще немає сучасного ремонту, в залі грубка і стіни побілені. Час перед Великоднем, мама і бабця білять хату, і співають народних пісень, гарно так співають, душевно… А я маленька кручусь біля них, вдихаю аромат вапна на стінах, трохи вологий і терпкий і мені так хороше!!! І пісня: «Місяць на небі, зіроньки сяють. Тихо по морю човен пливе…» І мама така гарна! І пісня гарна! І я, їхня улюблениця, мені добре і затишно! Я тоді ще не розуміла, що таке відчуття щастя, але це воно і було…»

Олена Кошелюк, кандидат філологічних наук, доцент

«В мене часто трапляється дежавю, так ніби місце, рухи, люди вже були в цьому часопросторі і я теж переживала подібне. Але то більше візуальна річ, картинка, яку ти пам’ятаєш десь невідь звідки. От щоби запахи, то таке рідко, хіба, як про дитинство думаю. Зараз на запахи не так реагуєш і якісь вони інші – дорослі, парфумлені, неприродні. А тоді дитинство в селі, гойдалка на горісі (і горіховий запах аякже!), викошена трава, пахла бабусина сушка на печі і пироги з корицею, ой, «цинаментом». А є от спогад, який я добре не пам’ятаю, бо була тоді ну дуже маленька: гостювали ми з сестрою тоді у бабусі і чомусь пішли гратися до дітей аж на інший куток села. І почалася страшна гроза: блискало, гриміло, стало холодно і дощ пішов стіною. Вже був вечір, телефонів тоді не було, як нас знайшли, не знаю. Але в селі всі один одного знають, хоч воно і велике. Словом, пам’ятаю, як нас бабуся несла крізь все село, замотаних в пухову хустку. І запах хустки, і запах вечірньої грози, і навіть як виглядають величезні водойми з «пташиного польоту» теж пам’ятаю».

Олена Якобчук, студентка

«У мене є кілька запахів, які навіюють спогади. Взагалі це цікава штука, як запах пробуджує наші спогади і уяву. Але щоб у мене пробудився спогад про щось, я маю рідко відчувати цей запах. Наприклад, запах стиглої груші. У дитинстві за нашим старим будинком стояла величезна кількалітня, можливо, десятилітня, груша, яка завжди щедро родила. Коли вже погріб був забитий варенням, компотом і соком, грушки просто валялися під ногами, а їхній запах можна було відчути ще на подвір’ї. Я нечасто куштую цей фрукт, але як трапиться нагода, то відразу ж згадую нашу стареньку грушу. Також важливим і теплим для мене є запах меду на свіжоспеченому хлібі – справжній запах дитинства. Ще малим нам бабуся привозила мед від сусідки, а мама традиційно пекла хліб у печі. Невимовна смакота – макати відламаний хліб у мисочку з медом».

Анастасія Подзізей, студентка

«У моєму рідному містечку Нововолинськ випікають хліб, який так і називається “Нововолинський”. Раніше ми чітко знали, коли будуть привозити свіженький хліб у кіоск. Пам’ятаю, як любила ходити його купувати і на це була причина. Я обожнювала саме білий хліб, особливо смачний, коли він ще був теплим із хрусткою скориночкою. Тому, замість того, щоб купити буханку завжди брала дві, бо одну з них з’їдала по дорозі  І це враховуючи той факт, що дорога до кіоска займала приблизно 5 хвилин. Зараз, коли приїжджаю додому, проходжу повз кіоск і чую запах цього хліба, завжди пригадую історії, як ходила його купувати».

Ліза Нахамець, студентка

«Я дуже ціную такі спогади, бережу навіть флакончики зі старими парфумами. Запахи для мене — дуже важлива складова життя, вони змушують відчувати ностальгію, згадувати настільки дивні речі, що й подумати страшно! Якось в черзі у супермаркеті відчула, що в жінки за касою такі ж парфуми, як у моєї першої вчительки. І так, я люблю нюхати людей! Кожен з нас має специфічний аромат, хтось пахне моєю першою роботою, інший — шкільними буднями, дехто — свіжою випічкою з нотками маршмелоу, а коли приїжджаю в гості до мами і вона мене обіймає, то аж до самого вечора я ношу з собою особливий аромат — я пахну мамою. Я знаю, як пахне перша вседозволеність і епітелій ямочки над ключицями першого кохання. Знаю, як пахнуть пригоди, подорожі і шум вщент розбитих автомагістралей. Знаю, як пахне його випрана імпортним порошком футболка, як пахне жасмин весняної ночі, як пахнуть мокрі дерева з нотками післясвітанкової зливи. І цей список можна продовжувати вічно! І найголовніше, що цей аромат — це не секрети потових залоз, не аромамаркетинг і не парфумерна індустрія. Так пахне душа когось або чогось».

Катерина Кобернюк,магістр журналістики

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *