Критика – інструмент для вдосконалення

Інтернет і соціальні мережі значно розширили коло спілкування людей. Вони дають можливість дізнаватися більше інформації та знаходити однодумців у будь-якому куточку планети. Водночас це створює умови для комунікації з небажаними співрозмовниками. Сьогодні молодь, життя якої здебільшого віртуальне, схильна значно частіше чути критику у свій бік. Природньо, що юнацтво не вміє адекватно сприймати негативні коментарі. Хтось одразу занепадає духом і починає ненавидіти себе, а дехто навпаки заперечує навіть конструктивні зауваження і продовжує робити помилки. Безумовно, обидва шляхи не є вдалими.

Останнім часом серед молоді активно розвивається думка про те, що не потрібно зважати на критику. Мовляв, треба завжди робити так, як вважаєш за потрібне. Це спричинене гострою реакцією несформованого юного світогляду на зауваження. Вони прагнуть взагалі уникати поглядів рідних, друзів, вчителів. Та чи можливе наше життя без критики?

Слово «критика» походить з грецької мови і дослівно перекладається як здатність розрізняти. Тобто її головною метою є аналіз певного явища, його детальний розгляд, а не засудження, як сьогодні звикли вважати. Ніхто не ідеальний, і не можна досягти вершин без помилок. Юнацтву складно усвідомити це, тому будь-які зауваження часто сприймаються негативно та емоційно. Такі реакції — зрозумілі. Якщо ми отримуємо зворотний зв’язок, який суперечить власному уявленню про себе, ми відчуваємо сильну дезорієнтацію. Саме тому важливо навчитися розрізняти конструктивну критику від звичайних образ і робити певні висновки з неї.

Людей, які висловлюють негативні думки, сьогодні одразу вважають хейтерами. Хейтер (англ. hater — ненависник, від англ. hate — ненавидіти) – це ворог і провокатор, який формує уявлення, спираючись на власні смаки, а не на факти чи досвід. Він зазвичай висловлює ставлення до особистих якостей людини, не аналізуючи її дії. Його мета – образити, спровокувати суперечку. Критик прагне ж усунути недоліки, тому вказує на конкретні хиби.

Видатний ірландський письменник і драматург Джордж Бернард Шоу казав: «Найбільший гріх стосовно ближнього – не ненависть, а байдужість; ось істинна вершина нелюдськості». Ці слова підтверджують, що критика є важливим рушієм прогресу. Людина не здатна самостійно визначити свої недоліки. Вислуховуючи та аналізуючи думки інших, можна пришвидшити власний розвиток.

Ми часто вважаємо, що здатні самі оцінити себе і обрати найкращий шлях, забуваючи про відмінності поглядів різних людей. У своїй книжці “Дякую за відгук” вчені з Гарвардського університету Дуглас Стоун і Шейла Хін дуже вдало зазначили: «Сліпа пляма – це те, чого ви в собі не бачите, а інші бачать. У кожного з нас є свої сліпі плями, але деякі з них є загальними для всіх нас. Ми не помічаємо своїх найочевидніших звичок. Сліпі плями посилюються за рахунок того, що: ми недооцінюємо свої емоції, тоді як оточення їх переоцінює; ми приписуємо свої невдачі обставинам, тоді як навколишні приписують їх нашому характеру; ми судимо про себе за своїми намірами, тоді як інші судять про нас за результатом».

Український психолог і сертифікований гештальт-терапевт Ілля Полудьонний радить правильно вирізняти критику та приймати її за умови трьох складових. Він говорить, що потрібно бути впевненим у компетентності людини, яка критикує, адже лише професіонал може дати влучну пораду. Також у висловлюваннях мають відчуватися добрі наміри та прагнення вдосконалення. І, звісно, важливим є ввічливе формулювання думки. «Критичність – це сфокусована увага на деталях. Ми критично ставимося до чогось, коли розглядаємо це з різних боків. Насправді, з погляду психології, критику потрібно розуміти як певний потік зворотного зв’язку, який повинен коригувати інформаційне тло. Мій дідусь був ракетником і наводив такий приклад: коли ракета відхиляється від курсу, то датчики за допомогою зворотного зв’язку показують, що вона летить неправильно. Тоді курс ракети регулюють і вона знову летить прямо. Тому завдання критики – формування зворотного зв’язку. Це потрібно для того, щоб ракета летіла лише вперед.

Будь-яка критика – це зворотний зв’язок, але не завжди зворотний зв’язок є критикою. Бо критика передбачає велику компетенцію людини, яка її висловлює. Вона завжди наповнена професійним поглядом, виваженим і продуманим. Мені здається, що можливість давати зворотний зв’язок має право кожен.  Хейт – це теж зворотний зв’язок, але не критика. На нього можна не реагувати, але масштаб хейту може показувати, що щось не так, і він має значення».

Психологи Роберт Неш та Наомі Вінстон говорять, що наша підсвідомість намагається максимально уникати критики. Більшість людей бояться ризикнути і дізнатися будь-яку об’єктивну інформацію про себе, тому що з’являється ймовірність почути негативний відгук. Для підтвердження вони наводять такий приклад: «В рамках одного дослідження студенти переглянули освітній фільм про серйозне захворювання під назвою “дефіцит ТАА”. Насправді такої хвороби не існує, і фільм був просто фантазією, але студентам про це не сказали. Замість цього їх запитали, чи не хочуть вони здати мазок, щоб дізнатися, наскільки у них високий ризик розвитку цього захворювання. Половині студентів сказали, що якщо у них виявлять дефіцит ТАА, то для його лікування буде потрібно двотижневий прийом таблеток, і на діагностичний мазок погодилися 52% з них. Другій половині студентів повідомили, що лікування передбачає довічний прийом таблеток, і на мазок погодилися лише 21% з них».

Попри все це варто пам’ятати, що погане діє сильніше, ніж хороше. Пояснення цьому знаходить американський соціальний психолог Джонатан Хайдт: «реакції на загрози і неприємності виникають швидше, протікають інтенсивніше і придушуються важче, ніж реакції на задоволення і сприятливі можливості». Це спостереження проливає світло на вічну загадку зворотного зв’язку: чому навіть сотня компліментів не здатна заглушити біль від одного критичного зауваження. Тому критика завжди повинна звучати обережно, без різких образ і зауважень. Критикуючи, потрібно відзначати й позитивні боки, щоб не травмувати людину.

Отже, критика – невід’ємний і навіть корисний елемент суспільного життя, який завжди супроводжує нас. Вона спонукає людину працювати і вдосконалюватися, однак цілком нормально, що ми не завжди здатні визнавати свої помилки та спокійно сприймати критику. Молоді варто навчитися помічати добрі наміри та об’єктивність іншої людини, стримано вислуховувати її і робити правильні висновки із зауважень.

Поліна Заболотна, студентка-журналістка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *