Кіно для всіх: як в Україні роблять доступне для незрячих і нечуючих кіно?

2015 року в Україні почав діяти проєкт “Доступне кіно”. Цей проєкт за допомогою тифлокоментування і спеціальних додатків на телефоні робить кіно доступним для незрячих і нечуючих. Засновники проєктуЮлія Сачук, Вікторія Лучка й Андрій Демчук. Завдяки цьому проєкту незрячі й нечуючі змогли переглянути документальні й художні кінострічки.

 Ми поспілкувалися зі співзасновницею ініціативи “Доступне кіно” Вікторією Лучкою і дізналися, з чого все почалося та як дивляться кіно незрячі і нечуючі люди.

– Розпочали проєкт вже досить давно. Наша перша робота була у 2015 році. Ми зробили тифлокоментар до документального фільму “Я Бачу”. Фільм про перший в Україні велопробіг на велосипедах-тандемах за участі незрячих людей. Перший раз, коли ми стикнулися з тифлокоментарем. Більш ґрунтовно ми почали робити тифлокоментарі на фестиваль “Docudays” в 2018 році. Це були дві документалки українською мовою: “Віддалений гавкіт собак” і “Перша сотня”, що були доступні для незрячих людей. Ми орендували спеціально для того навушники, щоб вони могли дивитись фільми під час звичайного показу разом з усіма під час самого фестивалю.

Як виникла ідея проєкту?

– Це спільна ідея. Народилася в ході нашої діяльності, бо я працюю в громадській організації. От я організовувала велоподії за участі незрячих людей з 2015 року. Юлія, яка працює в громадській організації “Боротьба за права”, сама має порушення зору. Андрій Демчук працює з цією тематикою з 2011 року. В рамках своєї докторської роботи розробляв спеціальну IT-програму з тифлокоментування. Ще поштовхом було те, що я два роки тому закінчила навчання на програмі “Інновації та підприємництво” у Львівській бізнес-школі. Взяла цю ідею як свій проєкт дипломної роботи. А щодо інших членів команди, то ми залучаємо залежно від потреби людей, які спеціалізуються на чомусь конкретно, наприклад, на написанні тифлокоментарів тифлокоментаторка Ольга Гончаренко.

 Юлія Сачук 

Яким був перший художній фільм у рамках проєкту?

– Першим художнім фільмом з тифлокоментарем і адаптованими субтитрами став «DZIDZIO Перший Раз». Цей фільм можна було дивитися з тифлокоментарем у кількох містах: Львів, Харків і Київ. Чому так сталося? Тому що є проблема: в кінотеатрах немає спеціального обладнання. І навіть, якщо тифлокоментар існує, то по факту його неможливо подивитися з тифлокоментарем, тому що немає через що його дивитися.

Андрій Демчук

Як створюється тифлокоментар?

– Це, насправді, дуже трудомісткий процес. Перший етап – створення часових рамок. Тифлокоментар має бути лише в тих місцях фільму, де є така можливість, тобто,  де немає діалогів або важливих звуків. Спочатку потрібно визначити часові рамки, під які буде писатися тифлокоментар. Другий етап – це саме його написання. І це один із найбільш трудомістких етапів, тому що потрібно, вкладаючись у ті секунди, які визначені часовими рамками, вказувати опис того, що відбувається на екрані. Слід зважати на те, що описується, що можна не описувати, те, що зрозуміло само собою зі звуків, наприклад. Такі, насправді, важливі деталі, які можуть знати лише люди, які професійно працюють із тифлокоментарями. Коли тифлокоментар записаний, тоді ми залучаємо незрячих людей, які його апробують. Випробувати, на скільки все зрозуміло, чи, можливо, щось не зрозуміло, де можна вказувати імена героїв, а коли ще варто почекати з представленням героя. Щоб не було якихось спойлерів у фільмі й розвивалось гармонійно разом із фільмом. Кінцева фаза – це монтаж готового тифлокоментарю.

– Як працюють застосунки для перегляду доступних фільмів?

– Застосунки Subcatch і Earcatch – це голландська розробка, яку ми запровадили в Україні. Це два окремих додатки. Earcatch для незрячих, а для нечуючих – Subcatch.

Тепер фільми, які мають тифлокоментар або субтитри, можуть потрапляти на цю платформу і їх можна дивитися на будь-якому сеансі в будь-якому кінотеатрі в будь-якому місті України. Великий плюс додатків у тому, що  фільми, до яких створені тифлокоментарі та адаптовані субтитри, можна буде дивитися без прив’язки до певної локації або часу. Нам дуже важливо, що саме в такому форматі, тому що незрячі та нечуючі люди повинні ходити в кіно тоді, коли вони самі хочуть, куди вони самі хочуть, де їм зручно, разом з тими, з ким вони хочуть.

Тут немає обмежень, що тифлокоментар звучить на весь кінотеатр і зрячим людям нецікаво дивитися тоді цей фільм. Це здорова інклюзія. Продукт доступний і ним може користуватися будь-хто.

Це сталося завдяки цим додаткам. А без них кінотеатрам довелось би закуповувати дороге обладнання. Оскільки це спало з їхніх плечей, вони по факту стали доступними для таких людей – і це величезне досягнення.

Як нечуючі і незрячі дивляться кіно?

– Для незрячих – це тифлокоментарі й аудіотранскрипція, яка передається через навушники й смартфон. Для нечуючих субтитри виводяться на екран смартфона синхронно до фільму. Потрібно сісти в кінотеатрі, взяти телефон перед собою, щоб було зручно дивитися одночасно і на екран, і на телефон.

Який фідбек ви отримуєте?

– Людям цікаво й незвично, бо в більшості вони не звикли ходити в кінотеатри, якщо ми говоримо про незрячих людей або нечуючих,  оскільки фільми раніше були недоступні. Люди пробують. Це як звикати до чогось зовсім нового. “Окей, зараз можна піти в кінотеатр. Треба спробувати піти, як це”. Якась така цікавість є. Зрячі люди, які мають незрячих друзів казали: “То що, тепер можемо просто разом піти в кінотеатр і я не повинен/не повинна все розказувати?”

Антоніна АНДРІЙЧУК, студентка-журналістка

Фото із фейсбук-сторінки “Доступне кіно”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *