Спогад: Соня Гудич про Мілу Роспопу

Людмила Роспопа – волинська жуналістка, дівчина закінчила Східноєвопейський унівеситет імені Лесі Українки, працювала в мистецьких проектах. Колеги називають її Мілою і полюбляють її тексти та відео. Саме ця дівчина писала неодноразово «мі-мі-мі» про котів та собак.

Вочевидь, за цікаве персоналіті та яскаву зовнішність читачі «Таблоїда Волині» вибрали дівчину «Красунею березня». А ми розпитали переможницю більше про життя та роботу. Людмила розказала про подорожі та мрії, роботу та експерименти зі зовнішністю.

«Красуня березня» Міла Роспопа

– Як вийшло так, що ти приїхала до Луцька? І чи полюбила це місто?

– Це найпопулярніше питання до мене за останні 6 років . Я вже думала над тим, щоб придумати якусь легенду з кількома варіантами сюжету (як у всіх пристойних легенд у Всесвіті), щоб потім передавати її з вуст в уста і через багато поколінь її записали до якоїсь священної книги всіх великих легенд. Але насправді історія доволі нецікава. Я маю родичів на Волині, і на момент вступної кампанії давно з ними не бачилася. Це маленьке село на Старовижівщині, і там безмежно гарно. Я вмовила маму завезти документи типу у «суперкрутий ВНЗ», і заодно до них з’їздити, хоча насправді думала тільки погостювати тут трохи. Але члени приймальної комісії були настільки класними, що сумнівів не лишалося, і я залишилася в Луцьку.

– Ти журналістка – який свій матеріал вважаєш найуспішнішим, а який найменш вдалим? Опиши їх.

– Це складно говорити про свої матеріали. Я загалом їх вважаю не надто добрими. Але часом у читачів свої погляди на це. Так, я писала купу сумних, радісних, мотиваційних історій та історій про котиків, але найбільш переглядуваним був мій текст про труси (сумне приречене «хах»). Але є матеріал, з якого почалася довга і дуже цінна для мене робота з особливими людьми. Це матеріал про найособливіший концерт евер. Я робила його для Громадського. Волинь.

Про невдалі – тут можна говорити багато. Якось так склалося, що перед крутими історіями, які мені треба написати, я завжди відчуваю велику відповідальність. Простіше написати щось хороше про щось буденне, аніж написати текст, гідний і без нього хорошої історії. Поки не можу побороти в собі цього страху перед хорошими історіями.

– Яка була твоя найбільш шалена подорож?

– Ви здивуєтеся, але то була подорож у Дубно (сміється). Якось ввечері мені було дуже сумно. Це був літній вечір, який повільно, але впевнено перетікав у красиву літню ніч. Я взяла рюкзак, книжку, теплу кофту, Тіто і трохи грошей, і пішла на залізничний вокзал. З Луцька можна було доїхати тільки до Ковеля. А звідти – мені казали – куди завгодно. Коли я опинилася в Ковелі, було за північ. А куди завгодно – то Мінськ (або ще якесь місто в Білорусі) чи Здолбунів. На Білорусь у мене не вистачило грошей, а до Здолбунова треба було чекати ще дві години. Ці дві години я провела з пачкою чіпсів, яку розділила з вокзальним котом. А ще, здається, змусила якогось чоловіка викинути пачку цигарок і запальничку, наставляючи його на шлях істинний . Я поїхала до Здолбунова, і чомусь вийшла у Луцьку, взяла квиток до Тернополя, і вийшла у Дубно. Там я сходила на риболовлю і в замок, дефілювала на секонді у нарядах, які турботливі бабусі купували для своїх внучок. Звідти потім був мій перший самостійний автостоп. І я застопила фуру, в якій слухала історії про привидів білоруських замків.

«Красуня березня» Міла Роспопа

– Хто такий Тіто?

– Тіто це моя кишенькова мавпа.

– Експерименти з зовнішністю для тебе звичні. Скільки косичок тобі заплітали за раз? Яких кольорів косички тобі заплітали за часи експериментів?

– Здається, максимум у нас було трохи більше 200 косичок. Кольори різні. Блакитні, рожеві, зелені, кольорові, камуфляжні…

– Чи вважали тебе дивакуватою. Які найдурніші зауваження чула в свій бік?

– Дивакуватою – час від часу. Але якось подоброму дивною. Про найдурніші зауваження – якось одна бабусяадуванчік в електричці побачила мій студак і сказала, що диявол стежить за мною.

«Красуня березня» Міла Роспопа

– Про що в своєму житті шкодуєш?

– Раніше я думала, що не можна про щось шкодувати. Але оце «павзраслєлапаумнєла». Я шкодую про час, який витрачала на чужих людей, і якого не вистачило на рідних, котрих більше нема.

– За що тобі було соромно?

– Найбільше я соромлюся неправильно говорити. Ну, тобто, є ж «канонічна неправильність» – це там суржики всякі, слова інших мов, написані українською абеткою. А є неканонічна – вживати слова у неправильному контексті, помилятися в написанні чи розділових знаках. Я страшенно соромлюся свого діалекту, і часто навіть вдома розмовляю просто українською. За це рідні на мене ображаються.

«Красуня березня» Міла Роспопа

– Чого боїшся? А які страхи вже поборола і як?

– Боюся робити якісь фатальні помилки, хоча насправді ще ніколи таких не робила. Боюся темряви. За мною, мабуть, дуже весело спостерігати всяким монстрикам, які в тій темряві приховалися. Як я відчайдушно намагаюся в темнійтемній кімнаті знайти рятівний вимикач… А ще боюся падати у воду. Я вмію плавати, але не вмію затримувати дихання під водою… І тому спуск навіть із найдитячішої водної гірки евер для мене – важке випробування, а для оточуючих – жалюгідне видовище. Якось молодший брат запропонував мені багато грошей щоб я спустилася з дитячої гірки. Чи треба казати, що в мене не вийшло?

– Який у тебе тип темпераменту, адже ти, на перший погляд, така контрастна, що й не здогадатися…

– Не знаю. Ніколи про це не думала. Не впевнена, чи таке можливо, але меланхолік з нападами холеризму.

«Красуня березня» Міла Роспопа

– Які плани на майбутнє?

– Хочу житло у Луцьку і кота. Зараз саме працюю над цим.

– Про що мрієш?

– Коли була малою. то хотіла торгувати бананами в Африці (я думала, всім у Африці потрібні банани), Потім підросла, і мріяла побачити світ чужими очима. Тобто, який він з погляду іншого. Або ж просто абсолютно об’єктивно побачити світ без посередницта органів зору. Тобто, справжній такий. Ще маю мрію глянути у телескоп. А не так давно я дізналася, що за кілька років у круїз поїде другий «Титанік». Тепер маю мрію на нього потрапити.

«Красуня березня» Міла Роспопа

«Красуня березня» Міла Роспопа

«Красуня березня» Міла Роспопа

«Красуня березня» Міла Роспопа

«Красуня березня» Міла Роспопа

 

Фото: особистий архів Людмили Роспопи

Джерело: https://volyn.tabloyid.com/privatnezhittia/krasunia-misiatsia-shaleni-vchinki-eksperimenti-ta-podorozhi-liudmili-rospopi-foto

Софія ГУДИЧ, студентка-журналістка

Людмила РОСПОПА, випускниця журналістики ФФтаЖУ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *