13 лютого 2020 року на факультеті філології та журналістики розпочалася серія воркшопів для журналістів від випускників спеціальності. Про свій досвід із актуальними кейсами розповідала Ірина Баран, журналістка, менеджерка з комунікацій, тренерка інфомедійної грамотності, член Національної медіа-профспілки України.
Ірина Баран – випускниця спеціальності «Журналістика» Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки 2016 року, а тепер успішна журналістка, комунікаційниця, менеджерка всеукраїнських і не тільки проєктів. А з чого все починалося? З Луцька. Із запасного плану. З використання будь-яких журналістських можливостей. Із саморозвитку і прагнення втілювати свої професійні мрії.
Отже, 7 з половиною років та уроків, про які згадувала спікерка.
Урок 1.
План – це добре, але планування – краще
Тут про плани загалом, про важливість вибору і про те, що, врешті, все, що стається з нами, –повинно відбутися. І досвід Ірини каже, що це на краще.
Урок 2.
«Сміливі завжди мають щастя»
Улюблена цитата Ірини. Бо сміливим завжди легше, вони просто не знають, що найважчим є ступити перший крок, зробити те, чого не робив до цього. На кшталт стрибнути у невідомість.
Урок 3.
Творя кар’єра – твоя справа
Насправді, ніхто тобі нічого не винен, ні редактор, ні викладач, ніхто-ніхто. Усе, що ти робиш – тільки твоїх рук справа. Хто хоче вчитися – буде. Хоче здобувати більше – буде шукати можливості в тому, чого йому, власне, не вистачає. Університет вчить основного – вчитися. А що саме вам потрібно, стає видно потім. Варто використовувати увесь свій досвід, який колись у вас був, це дуже допомагає потім. Можна через 6 років, наприклад, раптом згадати, що ти свого часу на 3 курсі організував медіашколу для школярів; і це принесе омріяну посаду в крутому проєкті всеукраїнського масштабу. Висновок тут сам напрошується: маєте ідеї – не мовчіть, просіть одногрупників, вам радо допоможуть викладачі рідної кафедри і на факультеті. Головне – діяти.
Урок 4.
Жодні випадковості не випадкові
Випадковостей не буває. Є люди, які вас оточують, є ваші ідеї, які ви втілюєте і це все недарма. Іноді ми не завжди можемо побачити ниточки, які пов’язують одні дії з іншими, це може бути розтягнуто в часі, але неодмінно буде.
Урок 5.
Хочеш щось змінити – змінюй. Так, все так просто
Ірина змінила 8 робіт за 7 з половиною років. Якщо бачите, що потребуєте розвивати інші свої сильні якості – так і робіть це! Вчитися не соромно і не пізно і в 40, і в 50. І надалі. Постійно.
Урок 6.
Цінуй себе, але не називай постійно ціну
Не бійтеся набиратися досвіду, йти на волонтерські проєкти, неоплачувані стажування тощо Сприймайте це як продовження вашого навчання, бо так це і є. Ви отримуєте безцінний досвід. Це найголовніше. Потім воно таки таки спрацює для вас. Перевірено.
Урок 7.
Не зачаровуйся, щоб не розчаровуватись
Тут була історія Ірини про Мустафу Наєма. І фотка з ним. І сентименти. Але загалом ідея цієї розповіді така: у вас повинен бути якийсь ідеал журналіста, приклад для вас. Щоб вивчати стиль, текст, манеру. Але не зачаровуватися, всі журналісти – просто люди.
Урок 7.5.
Мрії здійснюються. Не знаю, як. Але здійснюються.
П.С. Якщо дуже цього прагнути.
Олена Кошелюк, доцентка кафедри соціальних комунікацій
Світлини Оксани Кашталян