Перша сесія: боятися чи ні?

Здавалось би, зовсім нещодавно, я й мої одногрупники перед першою сесією страшно переживали. Що ж думають та на що сподіваються першокурсники цьогоріч?

Аліна Ткачук, студентка першого курсу ФФЖ

1) Чи виправдалися твої очікування від сесії?
Чесно, то все виявилося набагато простіше, ніж я думала.
2) З яким предметом було найбільш складно впоратися?
Історія. Потрібно було вивчити 500 тестів, з яких 30 було на екзамені. Але на іспиті запитання були не складні, тому все добре склала.
3) Як готуєшся до екзаменів? Є секретні методи «зубріння»?
Банально – сиджу і вчу. Головне -починати вчити заздалегідь, а не так, як це зробила я – за три дні.

Аліна Кутенець, студентка першого курсу ФФЖ

1) Про що розказували старшокурсники? Чим “лякали”?
Старшокурсники розказували більше про те, наскільки складно, коли саме варто починати готуватися, чи варті екзамени твоїх нервів, у якого викладача найважче скласти іспит, віддавали свої конспекти. Більше заспокоювали, аніж лякали. Часто втішали, і наголошували на тому, що сесія – це не найстрашніше, що може бути.

2) Як заспокоювали викладачі?
Викладачі ставилися до всього позитивно, і що будь-який іспит – це цілком нормально. Іноді жартували, щоб ми не впадали у глибокий відчай (що не здамо), а, навпаки, закликали попрацювати. Завжди йдуть назустріч, якщо бачать, що ти хоч щось, але вчив і знаєш.

Анастасія Кривдік, студентка першого курсу ФФЖ

1) Перша сесія: очікування/реальність. Які вони?
Було страшно, переживала. Всі лякали, вчи все, щоб поставили «автоматом». До останнього не вірила, що зможу закрити іспити тим «автоматом».
А насправді все набагато простіше. Головне на пари ходити і з викладачами спільну мову знайти і все буде добре.

2) Боялася перших екзаменів?
Чесно… не боялася. Бо була впевнена в своїх знаннях. Тим більше скаладала історію.

3) Про що розказували старшокурсники? Чим “лякали”?
Ну якщо чесно, щоб «лякали» такого не було. Але казали, що найголовніше порозумітися з викладачами та вчити, вчити та ще раз вчити. Розповідали про свій досвід. Що перед сесією ночами не спали здавали те, що не доздали, що цілими днями сиділи та «зубрили» .

4) Як заспокоювали викладачі?
Викладачі у мене дуже добрі, тому заспокоювали як могли. Казали, що будуть допомагати і ставитися з розумінням.

 

Як виявилося, першокурсники не так вже і сильно бояться екзаменів та сесії загалом. Що ж думають викладачі нашого факультету?

СергійХомінський, кандидат наук із соціальних комунікацій

1) Як Ви морально готували першокурсників до першої сесії?
Першокурсників до сесії волію морально готувати в перших числах вересня. Доносячи їм просту-простісіньку істину: екзамен – це велике свято. За умови, що сам студент не зіпсує його не надто хорошим ставленням до навчання впродовж семестру. На щастя, абсолютна більшість “першачків” мене знову почули. Є багато “автоматників”. Двом студенткам навіть поставив по 100 балів.

2) Чи пам’ятаєте свою першу сесію? Хвилюватися?
Свою першу сесію пам’ятаю прекрасно! До того ж, з того часу якраз минає 20 років – то був січень 2000-го… Здавав (екзаменаційно) “Теорію журналістики”, “Теорію літератури”, “Античну літературу” та “Логіку”. Пам’ятаю й викладачів: Тетяна Олегівна Приступенко, Віталій Федорович Святовець, Олена Анатоліївна Щербакова та Іван Михайлович Волошко. Було трохи лячно (а якщо чесно, то яке там трохи!!!). Проте минуло все доволі добре.

3) Яку кумедну ситуацію можете пригадати за участі першокурсників?
Розкажу історію про першокурсника Хомінського ))) Перед першим екзаменом першої сесії хтось із вже знайомих мені старшокурсників дав таку пораду: йдучи на екзамен, під ліву п’ятку в черевик обов’язково клади монетку п’ять копійок – здаси на п’ять. Я так і зробив – здав на чотири. Наступного разу знову вклав “п’ятачок” – знову чотири. Не скажу, що надто розстроївся. Але якраз після другого екзамену знову зустрів того старшокурсника – і жартома “поскаржився”. А він мене й питає: а ти як монетку кладеш, гербом донизу – чи догори? Я кажу – донизу. А він мені – так треба ж догори! Відтоді я її завжди вкладав догори… і здавав усе на “5”…

Олена Кошелюк, кандидат філологічних наук, доцент

1) Скажіть, по секрету, у Вас були перездачі?
У мене особисто (ще коли вчилася) перездач не було – усі оцінки, якщо не автоматом, то сама вчила і здавала. Порівнюючи, як ми вчилися, і як теперішні студенти, – то нам було таки в рази важче, але ми не лінувалися. Постійний саморозвиток вітався і до цих пір вітається. А перездачі – це ж якщо лінь вчити, набирати бали, складати модульні. Насправді не важко вчитися – важче, мабуть, студентам себе змушувати це робити. Та й навіщо?

2) Як відрізняються на екаменах студенти першого і старших курсів?
Не маю з чим порівняти, як проходять перездачі на менших і старших курсах, позаяк на менших просто не маю дисциплін. Напруга що там, що там. Але в нас явно дуже лояльна система освіти, якщо пропонує далі вчитися тим, хто за першим, другим чи й третім разом не має бажання вивчити предмет.

3) Що побажаєте студентам перед екзаменами?
Перед іспитами головне – виспатися, поїсти і провітрити голову. Ніякі забобони із заліковками, примовками вам не допоможуть, якщо не вчили, балів не маєте, а хорошу оцінку таки хочеться. Будьте реалістами. Ваші оцінки – це відображення вашого ставлення до предмету. Не більше, не менше. Працюйте, горіть, шукайте те, що вам цікаво, розвивайтеся, пишіть наукові дослідження, практикуйтеся – і буде вам щастя!

 

А як проходить сесія у студентів старших курсів? Кажуть, спочатку студент працює на заліковку, потім – заліковка на студента? Чи потрібно багато працювати і старанно вчитися, щоб не переживати під час сесії?

Марія Смик, студентка четвертого курсу ФФЖ

1) Відомо, що ти лише четвертий курс, а вже спробувала себе в ролі викладачки, ще й у першого курсу. То, можна сказати, сесія тобі вже не страшна?
Ти не будеш боятись сесії, якщо правильно ставишся до навчання. Для мене ніколи не були принципово важливими бали, тож я вчу лише те, що вчити цікаво. Завдяки цьому виходить знати і вміти більше. Такий метод може здатись дещо ризикованим, тим не менш за чотири роки у мене не було жодної повноцінної сесії. Я здавала лише обов’язкові іспити і один раз польську, бо ми з викладачкою просто вирішили, що рідко бачимось (вгадайте, хто регулярно пропускає пари). А от викладання є справжньою перевіркою! Коли ти готуєшся до пари, то маєш передбачити всі можливі запитання, які можуть виникнути до тебе у студентів і заздалегідь мати на них відповіді. Насправді це круто, тому щонайліпше ти засвоюєш те, чого маєш навчити інших. Тішусь, що викладачі пішли мені назустріч і дали можливість спробувати себе у такій ролі.

2) Боялася коли-небуть йти на екзамен?
Я була єдиною, хто не хвилювався перед обов’язковим іспитом з зарубіжної літератури, який приймала Вікторія Альбертівна. Зрештою, мені на тому іспиті найбільше і дісталось, тому що одного аркушу з завданнями не вистачило, тож поки всі спокійно писали тести, я сиділа перед викладачкою і тремтячим голосом “віщала” щось про “Божественну комедію” і “Фауста”. З тих пір я вважаю, що задля пристойності трошки хвилюватись треба завжди, бо саме постійне протистояння негативним емоціям робить нас впевненішими і не дає плутати пролог та епілог, як це кілька разів на іспиті зробила я. До речі, у мене все ж вийшло більше дев’яноста балів.

3) Що ти зазвичай радиш, коли першокурсники намагаються випитати, як же там буде, на тій сесії?
Я раджу їм не зациклюватись на балах, а ставити на перше місце знання. Коли працюєш у журналістиці й маєш розриватись на сто справ одночасно, сесія, під час якої ти концентруєшся лише на кількох предметах, вже зовсім не здається нічим страшним.

Олена Якобчук, студентка п’ятого курсу ФФЖ

1) Сесія в тебе вже не вперше. Як порівняєш відчуття перед першою сесією та зараз?
Пам‘ятаю, що для мене перша серія була чимось невідомим, я навіть до кінця не розуміла, як все відбувається, бо ж кожен викладач має унікальний підхід та оцінювання. Я страшенно хвилювалася на підсумкових модулях, аби мати достатньо балів для відмінно. Хоча перша сесія для мене пройшла набагато легше ніж друга, літня. Тоді було 6 екзаменів і 4 заліки. Я тоді схудла на 4 кілограми і спала по кілька годин. То був напружений період, ніколи не забуду.
Уже зараз на 5 курсі я не хвилююся, знаю, якщо вчишся, то важко не буде.

2) Кажуть, студентські роки – найкращі. Згідна? Могли б бути ці роки ще кращими без сесії чи екзаменів?
Так, повністю підтримую це твердження. За студентських років я сформувалася як особистість, стала мудрішою та самостійною, мені принаймні так здається… Чи було б краще без сесії?…Навряд чи, адже екзамени – це підсумок знань та результат праці студента. Потрібно якось це моніторити, а сесія не дає розслабитися і змушує підтягнути знання.

Все таки студентство, сесія, екзамени – прекрасний період для кожного з нас. Потрібно лише вміти все гармонійно поєднувати.

Юлія ВАСЮК, магістр журналістики
Фото з соцмереж
Головне фото ілюстративне з відкритих джерел

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *