СЕСІЯ – ДЕПРЕСІЯ? (Текстовий репортаж)

Сесія – це завжди екстремальний і стресовий стан для студента, що неминуче завітає до кожного раз на пів року. Це найбільш складна та важлива частина веселого студентського життя. Але якщо ти добросовісний і талановитий студент, то особливо нічого боятися. Головне – правильно розрахувати власний час і сили, а також не панікувати. Про враження від заліково-екзаменаційної сесії та боротьбу зі стресом – читайте у спеціальному репортажі для сайту «Нівроку».

«Ні для кого не секрет, що період заліково-екзаменаційної сесії – привід для студентів похвилюватися. Причини добре відомі: десь щось недовчили, якісь заняття з певних причин пропустили. Навіть коли все необхідне зроблене, все рівно залишається страх перед невідомістю (а він універсальний, архетипний, тож уникнути його складніше)», – зазначає в. о. декана факультету філології та журналістики, кандидат філологічних наук, доцент Лілія Богданівна Лавринович.

«Декотрі студенти (принаймні я таке неодноразово спостерігала у своїй практиці) мають якийсь ірраціональний страх перед викладачами. Зрозуміло, що саме в період сесії це особливо помітно. У таких випадках намагаюся жартом, доброзичливою посмішкою розрядити напругу, бо свідома, у стосунках студента і викладача студентові завжди психологічно важче».

ПРО СТРАХ ПЕРЕД СЕСІЄЮ

Лілія Богданівна зазначає, що страх – це нормально. З її слів, це своєрідний захисний механізм, який поряд із іншими допомагає акумулювати сили для досягнення мети.

«Нагадаю один із моїх улюблених афоризмів, який належить Милорадові Павичу: «Коли ти рухаєшся в напрямку, в якому росте твій страх, ти на правильному шляху». Його цілком доречно застосовувати й до сесійних страхів. Парадоксально, але страх допомагає нам рости: переборюючи його, ми стаємо сильніші.

Інша справа, коли йдеться саме про панічний страх. Цей – руйнівний, і з ним треба боротися, намагатися його перехитрити. Наприклад, коли перед відповіддю викладачеві відчуваєте, що страх сковує, згадайте або уявіть щось смішне, веселе (доречно навіть щось пов’язане із цим викладачем) – внутрішня напруга спаде, і це дасть можливість зосередитися на самій відповіді. Коли ж відчуваєте, що самі не можете справитися з проблемою, – не бійтеся звертатися до психолога. Досвідчений фахівець допоможе і розібратися з причинами страхів, і усунути їх. Наші магістранти-україністи, з якими зараз працюю, неодноразово протягом семестру розповідали мені про результативність їхнього спілкування з психологом», – ділиться пані Лілія.

ЯК УБЕРЕГТИ НЕРВОВУ СИСТЕМУ?

Лілія Богданівна стверджує, що найкращий спосіб – зробити все можливе для того, щоб під час сесії відпочивати. Тобто – ретельно працювати протягом семестру, аби отримати залік чи іспит автоматично. Зрозуміло, що в такому випадку страшних ризиків для нервової системи немає. Коли ж отримати бажане автоматично не вдалося, від сесійного стресу порятують кілька нехитрих правил. Насамперед, суто психологічний прийом: варто зі статичного стану страху («Страшно, бо нічого не знаю, не встигну…») силою волі перевести себе в режим дії – сісти за підручник і вчити.

«Ще один, теж психологічний, який сама часто застосовую до своїх справ. Варто чітко спланувати передсесійні та сесійні дні, розподіливши навантаження порівну. Важливо тут і забороняти собі думати одночасно про всю страшну сесію, а ставити собі цілком притомні за обсягом завдання на кожен окремий день. І, звичайно, не забувати про прогулянки на свіжому повітрі, ласувати шоколадом і фруктами, які підвищують розумову активність і заспокоюють нервову систему», – рекомендує Лілія Богданівна.

ЩО ДУМАЮТЬ СТУДЕНТИ?

Студентка 4 курсу україністики Інна Онищук знає точно, що варто зосередитись на вдалому результаті, пам’ятати, що сесія – це лише проміжний етап, який ми всі швидко і зазвичай вдало проходимо. Але вона переконана, що варто не забувати про міцний сон та відпочинок, щоб не виснажувати свій організм.

Студентка зізнається, що подекуди готує шпаргалки, але ніколи не користується ними, бо зазвичай запам’ятовує зміст. А ще вона розповідає, що заліки не завжди складати легше, адже мала досвід, коли один залік був складніший за іспити.

«Як не існує однакових людей, так і студенти є різні. Для одних сесія – і справді екстремальний і стресовий період. Доводиться все ж нарешті з’явитися в університет, побачити в обличчя екзаменатора і дізнатись, які дисципліни потрібно складати. Таким студентам потрібно за короткий проміжок часу засвоїти хоча б «ази» того чи того предмета і дуже постаратися, щоб не піти на другу, а то й третю відомість. Ті ж студенти, які ходять на лекції і практичні, вчасно роблять усі завдання, можуть з легкістю отримати оцінку «автоматом» і для них сесія не є чимось страшним», – розповідає студентка-журналістка Олександра Садова. 

«Студенти, які відвідують лекції та практичні заняття і готуються до них, вчасно здають індз і реферати, пишуть модульні, перед заліками та практичними особливо не нервуються. Адже викладачі таких студентів люблять, і особливих проблем під час сесії у них немає. Проте у наш час багато студентів і навчаються, і працюють. Звичайно ж, це важко поєднувати. Не завжди є змога відвідувати заняття. Тому потрібно шукати інші шляхи для контакту з викладачами. Зараз це можна надсилати виконані завдання у соцмережі, на електронну пошту».

За її словами, студенти потребують психологічної підтримки викладачів. Олександра переконана, що не всі студенти в силу різних обставин навчаються успішно. Тому викладачі повинні розуміти, що не всі можуть вчитись на відмінно, і бачити індивідуальність студента, мотивувати його ставати кращим.

ПРО ШПАРГАЛКИ

Кандидат філологічних наук, доцент, Віктор Павлович Яручик зазначає, що шпаргалки – дуже корисна річ.

«Працює зорова пам’ять, коли їх самостійно писати. Також у підготовці шпаргалок студент вибирає основне, квінтесенцію. Але не обов’язково ними користуватися. Пригадую, що теж у студентські роки писав шпаргалки інколи, але не користувався, бо вистачало тільки написати і основне – запам’ятовував», – відверто зізнається викладач.

Якщо він бачить шпаргалки у студентів, то перевіряє, що там написано і чи ці шпаргалки написані самим студентом. Викладач переконаний, що зараз студенти все рідше пишуть шпаргалки, лінуються. Більше розраховують на сучасні ґаджети. Шкода, так архаїчними стануть і шпаргалки, і «бомби».

«Хоча недавно дві студентки прийшли на модульну контрольну з «бомбами», – з посмішкою згадує Віктор Павлович. Він вважає, що студентів треба підбадьорити у період сесії. Зараз багато студентів одержують бали достроково. Кредитно-модульна система оцінювання мотивує навчатися впродовж семестру, тому небагато студентів ідуть на сесію. Переважно ті, хто має вільне відвідування або дозволяв собі більше відпочивати впродовж семестру.

«Незважаючи на  це, бажаю всім успішно скласти сесію, а здобуті знання, щоб знадобилися в житті. Життя «біжить, не стишує галопу», тому варто насолоджуватися навіть складними моментами, бо згодом ексстуденти будуть ностальгувати і за сесіями також» – резюмує Віктор Яручик.

Олена Олександівна Маланій, кандидат філологічних наук, доцент, також вважає шпаргалки  прекрасною методою концентрації вивченого. Так студент вчиться вибирати важливе, вчиться давати конкретну відповідь на питання. З її слів, великий плюс шпаргалки – візуальна пам’ять. Це закарбовується надовго. Олена Олександрівна зазначає, що писати шпаргалки дозволяє, навіть вітає це. Але користуватися не дозволяє. Вони – лише якийсь етап у підготовці до контрольної, іспиту. Багато викладачів обурюються, помітивши шпаргалку, і це абсолютно нормальна реакція. Бо ж хочеться побачити (почути) результат своєї роботи – як студенти засвоїли твій предмет, наскільки глибокого його вивчили.

«Психологічної підтримки потребуємо ми усі в екстремальних ситуаціях. Сесія – теж ситуація не буденна, хоча студенти заздалегідь знають про свої обов’язки, про навчальний план і розклад сесії. Але вона, як і новий рік завжди приходить несподівано, неждано-негадано. І тому цей період – час суцільних стресів, переживань, нервів. І не лише для студентів,повірте.

Викладачі теж стресують від того шаленого темпоритму, коли включається червоне світло усіх дедлайнів – звіти, підрахунки виконаних годин у навантаженні, додавання усіх балів, пошуки «загублених» чи «не виставлених» заслужено оцінок… Тому психологічна допомога потрібна усім – студентам, викладачам, деканату. Головне – з повагою ставитись один до одного і розуміти, що людський фактор, життєві обставини, особисті проблеми часом можуть вийти з-під нашого контролю і дати собі волю.

Треба  з розумінням ставитись до багатьох зовнішніх факторів. Підтримувати молодь, яка дуже тендітна зараз. Але не забувати, що фаховість – таки основний критерій усіх оцінок. Бо у цьому – самоповага викладача і повага студента до тих, хто дає їм знання. І не забуваймо, що ми усі – велика і дружня родина, майже сім’я (принаймні, на час навчання), а факультет – наша затишна Дома!», – зазначає Олена Маланій.

Усім легкої, вдалої, успішної сесії без жодних страхів!

Єлизавета Нахамець, магістр журналістики

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *