Лист бійцеві АТО

Не хочеш жити? Думаєш, що легше собі зробиш? Самогубство…  Про це думаєш? Не страшно втратити душу? Таке холодне слово…страшне слово. Ти хочеш, щоб про тебе згадували, як про того, хто не витримав, зламався? А потім і зовсім забули б… Це те, заради чого ти йшов туди захищати рідну землю?

Не розуміла ніколи і не розумію зараз таких вчинків, адже вважаю, що вихід завжди є. Я навіть не хочу це слово писати зайвий раз, бо від нього холод по тілі. Можливо, так, я не розумію таких вчинків, бо мене там не було, я не бачила все на власні очі. Однак є величезне «Але!!!» – я не засуджую, не я цьому всьому суддя… Та є ж заради чого жити: мама, тато, діти, дружина, рідні, друзі, та в кінці з кінцями – твій кіт чи пес тебе також чекає і любить.
Подумай про інших. Не можеш впоратись з хаосом в голові – йди й проси допомоги, рятуй себе, рятуй рідних, в яких може також погаснути частка серця назавжди, після вчиненого. Не бійся, ми всі буваємо слабкими. Наперекір всьому – живи. Прийде той день, коли ти зможеш знову вдихнути на повні груди, коли ти знову посміхнешся, коли ти знову почнеш жити. Дай собі час. Ти зможеш гідно стояти на ногах. Є ж куди рухатись, є заради чого жити. Викидай такі думки з голови, живи! Чуєш, живи!!!

Ольга Денисюк, магістр журналістики

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *