Універсальний журналіст: божевільня чи потреба часу?

Сучасний працівник мас медіа не може виконувати тільки одне завдання. У фотокореспондентові хочуть бачити навики SMM-ника, у журналіста – хист до фотографування. Одним словом, у сучасному стані речей бути журналістом – означає вміти робити декілька справ одночасно, а деколи й виконувати функції за двох чи чотирьох працівників.

Як працюють нормальні редакції?

Мінімально: є головний редактор, декілька журналістів та випусковий редактор, який наповнює стрічку новин.  У видань з високим рівнем фінансування є навіть рекламні менеджери, які конкретно відповідають за рекламодавців, прибутки від цих послуг.

Журналісти відвідують суспільно важливі події, пишуть матеріали з сесій обласних чи міських рад і раз в місяць (або і рідше)  «чергують» на сайті.

Редактор продукує теми та ідеї для сайту і допомагає адаптуватися «новачкам», якщо такі є. Також слідкує за подіями різного масштабу, аби не прогавити важливого.

Випускові – здавалося б, найпростіша робоча сила інтернет-ЗМІ, бо ж усі думають, що людина просто робить перепости новин, але ніт! Якщо редакція працює добре, то на випускового покладають ті ж функції, що й на журналіста. Кореспондент може з місця події надиктовувати випусковому редактору новину. Ще один варіант: у месенджері писати тези, з яких дуже оперативно випусковий має зробити новину, оформивши відповідно до всіх стандартів видання.

Як довелося працювати мені?

Коли тобі трохи більше 20-ти років, і ти, як Юлій Цезар, встигаєш робити декілька справ одночасно, при цьому навіть маєш час на навчання, друзів, особисте  – ти справді кайфуєш. А я такою була ще з першого курсу…

Декілька років тому, коли я займалася випуском газети однієї з ОТГ Волині, доводилося виконувати функції редактора і журналіста.  Була змушена один раз у місяць приїжджати в село, щоб спілкуватися з людьми і готувати цікаві матеріали: інтерв’ю та оригінальні статті. Важко, але мені це подобалося.

Пізніше – виникла ідея створити газету для своєї громади. Я спланувала дизайн, рубрикацію, розрахувала кошторис на рік (!), але цю ідею «зарили в пісок» депутати громади. Було образливо і незручно перед дизайнером, який вже розробив декілька варіантів дизайну газети…  Але це досвід.

Що зараз?

А зараз у мене трохи хаос, адже я займаюся сайтом у Володимирі-Волинському.  Журналіст, випусковий і головний редактор – це все одна людина.

Після 20-ї години у недільний вечір поліція повідомляє про речі  і розшукує власників? Трапилася дорожньо-транспортна пригода і про це очевидці повідомляють після 22-ї години? Підйом о пів на 6 ранку, щоб потрапити на щотижневий захід? Можу, знаю і практикую.

Щоб розуміти об’єми катастрофи: в інших редакціях онлайн-видань та інформаційних порталів щонайменше працюють двоє людей.  Видання, яке хоче мати постійну аудиторію, має постійно публікувати різні новини: від локальних до всеукраїнських і новин світу (адже навіщо Вам ходити по інших сайтах, якщо всю картину дня можна побачити на одному 🙂 ).

Вихідних на сайті немає, адже новини постійно виходять в усі дні тижня, незважаючи на дощ, сніг чи спеку. Інтервали між новинами – як на сайтах, де працюють декілька людей.

Зменшувати оберти не хочу, тому доводиться вибирати: піти на подію, пофотографувати і оприлюднити свою новинку, чи просто перепостити її із сайту міськради. Або ще краще: поставити декілька новин у стрічку на пів дня і піти на подію, яка приблизно стільки ж триватиме.

Але це дрібниці. Справді . Що головне? Щоб подобалося! Я люблю те, що роблю, і тому не відчуваю перевтоми від улюбленої справи. І навіть якщо голова йде обертом від того, що часу катастрофічно бракує, потрібно продовжувати робити те, що приносить радість та задоволення.

Вікторія Махновська, магістр журналістики

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *