Що і хто ховається у лісах Волині: унікальний проєкт від студенток

Людям, які хочуть побачити трохи більше, ніж Луцьк та Світязь, присвячується.

Привіт. Мене звати Іванка. Навчаюсь на четвертому курсі ФФтаЖ, спеціальність «Журналістика». Півтора року тому я вирішила пізнати цю професію не тільки в стінах університету, а й у реальному «дорослому» світі – пішла на стажування у волинський ЗМІ.

Рік працювала над спецпроєктом від Район.in.ua «Лісівники Волині. Портрет у деталях» та «Історії довкола лісу». Разом зі мною в команді були студентки ФФтаЖ Софія Міщук, Тоня Андрійчук та Олена Решотка. Із фотографкою Олесею Саєнко ми їздили в ліси та села Волинської області, знайомились із місцевими лісівниками, бачили місця, у які хочеться повертатися і розповідати про них людям.

Ловіть три найкращі (за моєю версією) місцини, які рекомендую відвідати до початку зими:

1. Кривий ліс під Колками

Кривий ліс – урочище на околиці селища Колки, Маневицького району. Унікальність місця в тому, що всю його територію (понад п’ять гектарів) займають величезні покручені сосни. Гілки і стовбури цих дерев мають дивну неприродну форму. Середній вік сосен – 200 років, висота сягає 20 метрів. Тут навіть земля в ямах та горбах. Кривий ліс пахне містикою і смолою, звісно.

Про лікувальні властивості повітря в сосновому лісі знаєте самі, тому їдьте швидше дихати і ставати витривалішими. Скоро ж сесія, як-не-як.

Не дивно, що поруч з урочищем вже давним-давно функціонує протитуберкульозний санаторій. Заклад побудовано на місці колишнього лісництва. Стара одноповерхова будівля, яка опалюється грубками, виглядає не дуже оптимістично. На подвір’ї стоять якісь старі споруди, серед них навіть є літній павільйон з більярдними та тенісними столами.

Люди в білих халатах, які швидко ходять поміж покручених сосен, додають перчинки до всього видовища. Можна на секунду уявити себе в «Дивних дивах».

Фото Олесі Саєнко.

Повністю матеріал про Кривий ліс читайте тут: https://cutt.ly/kryvyj-lis

2. Воротнів

16,5 км від Луцька. Не більше як півгодини маршруткою – і ви вже там. П’ять великих доглянутих ставків, уздовж яких тягнеться екостежка з інформаційними стендами, альтанки, лавочки, прокладені доріжки, – і все в лісі, де немає телефонного зв’язку. Хіба не рай?

Ба більше, нещодавно тут створили молодіжний центр. Проводять для дітей уроки на різні теми, які стосуються лісу, – від догляду за декоративними деревами до мисливства. Окрема окраса центру – велика пасіка, за якою доглядає наймиліший бджоляр з усіх бджолярів, яких я бачила. Тут діти також навчаються правильно поводитись із медоносними комахами та пробують себе в ролі пасічників. Є молодий фруктовий сад, де часто навчаються (працюють) студенти СНУ ім. Лесі Українки.

Фото Олесі Саєнко.

Про Воротнів читайте тут: https://cutt.ly/vorotniw

3. Монастир у лісі біля Старосілля / Цуманська екостежка і ресторан із дичиною  

Тут я не змогла обрати кращого варіанта і залишила два. Перший для тих, хто любить знайомства і розмови із незвичайними людьми.

Які асоціації у вас викликає слово «монастир»? А «монастир серед лісу»? Впевнена, що в уяві більшості – це ізольованість, відокремлення від суспільства, суворі умови життя. Не приховую, що так думала і я, доки не потрапила на територію Свято-Троїцького жіночого монастиря поблизу села Старосілля, Маневицького району. Бо як тільки перед ворітьми вийшла з авто, почула голосний дитячий сміх та гамір. Тут щоліта діє християнський табір для дітей. А поруч мирно живуть монахині. Цікаво, що все це побудували на території колишньої військової бази; там, де раніше була зброя та одні чоловіки, зараз спокійно прогулюються та моляться жінки, які обрали життя в монастирі.

Після розмови з ігуменею Софією, настоятелькою Свято-Троїцького жіночого монастиря, думка про життя в такому місці змінюється. Бо, наприклад, картина, у якій монахині плавають у басейні, у моїй голові не виникала ніколи. А вони плавають! Ви знали, що через довготривалі молитви майже всі монахині мають проблеми із спиною? А плавання – найкраща профілактика та лікування таких. Тому у басейні, де у день плавають учасники табору, ввечері лікують спину жінки із монастиря. І це все серед лісу, у теплі літні ночі, під зорями. Краса, правда?

Люди тут відкриті та приязні, тому, якщо хочете побачити життя в такому місці з середини, приходьте в гості. Усіх радо приймуть і від допомоги по господарству не відмовляться. Навіть обід можете їм приготувати. Тільки уточніть спочатку, чи не дотримуються вони в той день посту.

Фото Андрія Петріщева.

Більше інформації та ще фотографії з монастиря шукайте тут: https://cutt.ly/monastyr

Другий варіант для тих, хто любить відпочивати в цікавих ресторанах і їсти суперорганічні продукти. Це може виглядати як реклама, але ні. Просто бачила, була і раджу вам.

На території Цуманської екостежки, яка розтяглася на півтора кілометра, побудували лісовий ресторан «YAVIR», який 21 жовтня відсвяткував свій другий день народження. Навколо закладу ліс, екодоріжка, дендропарк, безкоштовні велосипеди, батути для  дітей та канатна дорога. Альтанки від ресторану – найстильніші з тих, що є на Волині (суто моя думка).

Увесь ресторан дуже красивий і сучасний. Тераса, меблі, освітлення – дивитись не надивитись. У меню м’ясо дичини, соки та варення власного виробництва. Уся продукція екологічно чиста, проходить перевірку на якість у Вірменії, Ізраїлі та США, куди її експортують (така доля всіх реально хороших продуктів в Україні, ех-ех).

Я була там рік тому. Директор обіцяв, що зовсім скоро на території мають збудувати вольєр з дикими тваринами. Поїдете, запитайте, чи зробили. Цікаво.

Фото Олесі Саєнко.

Матеріалhttps://cutt.ly/restoran

Іванна Масяк, студентка-журналістка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *