Проблеми релігії у сучасному світі

Кожен має свої, особливі погляди на релігію. Для одних – це щось сакральне, сокровенне, для інших – незрозуміле, часом парадоксальне, а тому не дорогіцінне. Проте абсолютно всі ми, незалежно від своїх переконань, надто слабкі, аби пройти життя без жодних орієнтирів.

Свідомо чи несвідомо, ми все одно перебуваємо у постійному пошуку щоденного дороговказу, щоб розуміти, куди та для чого прямуємо, чого прагнемо та чого дійсно вартуємо, шукаємо підтримку, допомогу, розраду особливо, коли боляче, складно, нестерпно.

Сьогодні ми часто чуємо нарікання на беззаперечні релігійні постулати, обурення церковними обрядами чи духовенством. Проте, шукаючи зло у святому, не бачимо, як зло поглинає нас самих. Чомусь нам не подобається вірити у добро, не подобається визнавати очевидне. Нам потрібно заперечувати, фантазувати, висувати власні найнечуваніші теорії і все тільки абсурдніше й абсурдніше їх аргументувати. Нам потрібно шукати винних  тоді, коли МИ самі ж перешкоджаємо собі шлях до істини, прирікаємо себе на вічне блукання у вічній темряві. Правда в тому, що проблема зовсім не в релігії, а у її відсутності.

Сучасний світ переповнений ненавистю, лукавством, образами, жорстоким, немилосердним ставленням один до одного. МИ, люди, втратили справжню духовність та шукаємо радості у примітивних земних задоволеннях. МИ, люди, із притаманною нам ненаситністю прагнемо мати весь світ, не помічаючи, як кожен день топчемося по ньому ногами.

Земля увібрала в себе все негативне та варте презирства, та не релігія винна у цьому, а МИ обрали свій шлях. Духовність, навпаки, залишається тим яскравим світлом, яке не дає пітьмі повністю нас поглинути, вщент розбити, цілком знищити.

Релігія залишається тим рятівним колом, якого так міцно тримаються під час страшної бурі. Далеко не всі знаходять цей дорогий порятунок, а все тому, що шукають його у хибних місцях: серед знайомих, друзів, колег, у книгах із психології, у своїх найрізноманітніших хоббі, не розуміючи, що жодне з перелічених немає тривалого ефекту та лише на деякий час створює ілюзію гармонії та щасливого існування.

Релігія – це пристановище для пригноблених, захист для ображених, домівка для загублених, розрада для скривджених, надія для знедолених. Релігія – це єдиний антибіотик, який можна та потрібно приймати не тільки у випадку хвороби і не тільки за рецептом, але й регулярно, без будь-якої шкоди здоров’ю.

Єдине, що варто пам’ятати: як і зі всіма ліками, важливо не переборщити з дозуванням, але з розумом та мірою вбирати в себе ідеї та ідеали, які пропагує духовна складова світу.

Анастасія ЛАЗУКА, магістрантка журналістики

 

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *