Постфронтерівська рефлексія

На три дні Луцьк став епіцентром культурного торнадо, що не оминуло жодної небайдужої до літератури людини. Три дні у Луцьку “розмовляли з Іншим”, шукали точки дотику на межі та руйнували кордони. ІІ Міжнародний літературний фестиваль “Фронтера” минув, але залишив слід у душі кожного до нього причетного.

“Я була вперше на Фронтері, і так вийшло, що ще й волонтером)
Фронтера – це велика праця багатьох людей, організаторів, волонтерів та письменників.
Насправді, я дуже задоволена організацією заходу такого масштабу.

Отже, МІНУСИ:
є один мінус – це те, що виступи часто затримувались, тому програма на 10 хвилин зміщалася.

А ПЛЮСИ, плюсів є багато:
Це колосальне задоволення для шанувальників письма, віршів, прози.
Це досвід, як волонтерам, так і організаторам та відвідувачам.
Це десятки куплених книжок, автографів та фото з улюбленими письменниками.
Це корисно проведені вихідні.
Це шалена купа емоцій, які не відпускатимуть ще мінімум тиждень.
Це нові знайомства.
Це можливість доторкнутися до мистецтва.

Я вважаю, що це чудовий фестиваль, його варто відвідати, варто взяти сестер, братів, племінників. Чому? Бо програма фестивалю розрахована на усіх.
Цього року діяли молодіжна, дитяча та доросла сцена, отож відвідати Фронтеру міг кожен!

Якщо ви досі не були на цьому фестивалі, тоді не пропустіть можливості наступного разу! Це буде ще феєричніше та ще насиченіше!”

Дарина МАРТИНЮК, студентка-журналістка.

 

“Вдамся до мінімалізму. Фронтера – це масштаб. Фронтера – це велика можливість. Фронтера – це довіра й оцінка творчого потенціалу. Фронтера – це круто!”

Галина ЯСТРУБЕЦЬКА, викладачка української літератури

 

“Я була не на багатьох заходах фестивалю цього року. Здебільшого, на дитячій сцені. У захваті від програми. Ідеально підібрані модератори. Усе вписувалося в локації. Крім Мар’яни Савки і її тріо. Там, мені здається, треба було меншу залу – камернішу. Усе було настільки класно, що навіть мізантроп Іздрик ожив і “пріабадрілся”.

Проте був момент, який мені трохи не сподобався на дитячій сцені. Батьки не могли далеко відійти від дуже маленьких дітей. Відповідно, не змогли відвідати заходи основної сцени. Сподіваюся, організатори це врахують наступного року.”

Людмила РОСПОПА, випускниця ФФтаЖу, фрилансерка

 

“Найбільше від Фронтери я очікувала розмови з Іриною Цілик і Артемом Чехом, а також виступу білоруської виконавиці Palina. Мої очікування більш, ніж виправдались. Це справді те, що найбільше запам’яталось. Щиру розмову творчого подружжя блискуче промодерував Олександр Бойченко. Ну й, звісно, була рада почути поезію Ірини Цілик. Це було глибоко, тонко й щемко.

Білоруська мова мені сама по собі, як музика. А, коли нею так співають, як співає Palina, я “тану”. Palina – особлива, її важко з кимось порівняти. Сентиментальна, емоційна, безпосередня. Ті кілька годин насолоди її співом я була щаслива.

Антоніна АНДРІЙЧУК, студентка-журналістка, фрилансерка

 

“Уже років 7 я буваю на різних літературних фестивалях і щоразу боюся, що цього разу уже не буде такого “вау-ефекту”, як колись вперше. Втім, літфести у Луцьку (спершу “Меридіан Луцьк”, тепер “Фронтера”) щоразу втрапляють у яблучко вражень.

Цього року хотілося, аби цей триденний квест під глибокою назвою “Фронтера” тримав ще з тиждень! Шкода лише сну організаторів.

Щодня у мене було чітке враження, ніби я потрапила у книгу сучукрліту, так багато довкола було улюблених авторів. Зокрема, Катерина Калитко та Іван Малкович, яких у Луцьку не зустрінеш часто.

А одним із найяскравіших вражень став виступ білоруської співачки PALINA, яка колись надихнула мене вивчити білоруську мову. Після фесту залишилася величезна гора книг, які хочеться читати повільно, смакуючи до наступної Фронтери!”

Юлія ФІНКОВСЬКА, поетка

 

“Луцька «Фронтера» – це направду круте, мегатворче дійство! Фестиваль, що за три холодні осінні дні додав стільки поетичного тепла, якого вистачить на цілий рік. Це можливість наживо почути сучасних творців української літератури: Малковича, Жадана, Іздрика, Савку, Прохаська, Любку, Бойченка, Цілик, Чеха та інших.

Я вперше бачила, щоб молоді люди сиділи на східцях (бо зал був переповнений) і слухали неповторного Іздрика. А потім довга коридорна черга за автографом до нього о десятій вечора і біло-фіолетовими «Меланхоліями», що розквітали в руках.

Велика подяка волонтерам, які зустрічали в дверях і проводили до самої творчої локації. Це було так по-домашньому і так щиро! Цей фестиваль ще раз довів, що в Луцьку читають поезію, що в Луцьку творять поезію, і наше місто аж ніяк не є літературною периферією завдяки таким небайдужим молодим людям, як організатори «Фронтери».”

Наталія ШУЛЬСЬКА, викладачка видавничої справи та журналістики

 

“Фронтера – це фест, де твоя усмішка не сходить з обличчя
Фронтера – це нові митці, що надихають їх прочитати
Фронтера – це коли заповнені зали і люди вмощуються на сходах
Фронтера – це багато чаю, бо холод пробирає наскрізь
Фронтера – це тепло, тепло душевне
Фронтера – це чергове волонтерство, кар’єрний ріст
Фронтера – це замилування авторами
Фронтера – це Україна, Білорусь і Польща
Фронтера – це безмежна (уже) любов до білоруської мови
Фронтера – це обіди в Карабас-Барабас
Фронтера – це Жадан, Любка, Бойченко, Савка, Іздрик, Малкович, PALINA, Хаданович, Калитко, Сливинський
Фронтера – це організатори та волонтери
Фронтера – це неймовірний ведучий, що заряджає своїм позитивом Павло Коробчук
Фронтера – це поезія, багато поезії
Фронтера – це любов❤

Якщо ви раптом через дивні обставини не змогли прийти на цьогорічну Фронтеру, то у вас є всі шанси потрапити на неї наступного року (перші вихідні жовтня 2020 р.)”

Ірина ВАСЮХНИК, студентка-видавчиня

Фото Оксана КАШТАЛЯН

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *