5 найцікавіших думок (інсайдів) із ФРІ-табору «Soft skills»

23-27 липня молодь з усієї України (і навіть з Білорусі) приїхала на Волинь, щоб взяти участь у освітньо-мотиваційному таборі. 5 днів проживання у наметах, польова кухня, ліричні ватри, купання в озері Лука, навчання та нетворкінг просто неба. Саме таким запам’ятають ФРІ-табір «Soft skills»  усі його учасники.

«Фундація Регіональних Ініціатив» (ФРІ) – всеукраїнська молодіжна громадська організація, яка проводить наметові табори з насиченою освітньою програмою для активної молоді ще з 2003 року. Щоліта осередки ФРІ у різних містах України проводять кемпи на різні теми: екологія, бізнес, медіа, мистецтво, домедична допомога, м’які навички, сексуальна освіта, права людини, тощо.

Дізнатись більше про ФРІ можна за посиланням: http://fri.com.ua

Отримати детальну інформацію про ФРІ-табори 2019 року можна тут: http://tabory.fri.com.ua/

Члени ФРІ Луцьк вже вдруге організовують табір на Волині. Цього року брали темою кемпу були м’які навички , а з 280 охочих обрали майже 70. Власне саме для того, щоб розвинути в себе ці навички, кожен з учасників приїхав на цей табір. Адже тут була потужна освітня частина, яка складалася з трьох блоків:

  1. Особистий менеджмент: креативність, усвідомленість, емоційний інтелект, таймменеджмент, адаптивність, гнучкість.
  2. Особистісна комунікація: емпатія, вміння слухати, ведення переговорів, довіра, вирішення конфліктів.
  3. Групова взаємодія: стресостійкість, лідерство, ефективність, самопрезентація, публічний виступ, робота в команді, корпоративні культура, відповідальність, мотивація. 

М’які навички (англ. soft skills) — комплекс неспеціалізованих, надпрофесійних навичок, які відповідають за успішну участь у робочому процесі, високу продуктивністьі, на відміну від спеціалізованих навичок, не пов’язані з конкретною сферою. Якщо коротко, то Soft Skills – це хороші манери і риси особистості, необхідні для взаємодії з іншими людьми і побудови з цими людьми хороших відносин. 

  1. Дмитро Дядик «Що таке Софт скіли та як стати усвідомленим?»

Потрібно запитувати себе: «Що я роблю, коли я щось роблю?»». Відповіді всередині. Все, що ззовні, допомагає зрозуміти те, що всередині. Жити – це і означає бути в моменті. Ніхто не відміняв планування, тайм-менеджмент, архітектуру життя, але я це можу відчувати і розуміти в моменті. Мені буде краще, коли пройде 5 років, щоб щось там почати робити. Це глюк. 

Ключова тема, яка у моїх виступах це «Навіщо?» або «Що я роблю, коли я щось роблю?». Коли я це роблю, насправді де я? Що я роблю, наприклад, коли я їм? Я їм насправді, відчуваючи їжу, насолоджуючись нею, насичуюючи свій організм вітамінами та мікроелементами? Чи ні?

  Найскладніша частина – це починати. Вона спрямовує фільтри уваги. Наше завдання – спрямувати фільтри уваги аудиторії на важливому, змусити йти за покликом. Якщо це зробити, то контент буде краще сприйматися цінніше. 

Мені наприклад, складно грати музику, бо навички, тобто фокусування уваги, були на іншому. Я постійно ставив собі запитання. Питання – відповідь. Все це про життя, це софт, передумови. Важливо розуміти значення слів. Люди часто щось говорять, часто самі не розуміючи, що вони говорять. Кожне слово – закодоване, воно ретранслює певну інформацію. Скіллс і розумінні навичок – це певні дії, які призводять до певного результату. Людина постійно робить вибір.

Планування – це спосіб спрогнозувати майбутнє, опираючись на минулий досвід.

Не створюйте догм.

Не заганяйте себе в рамки.

Не сприймайте буквально інформацію.

Відволікатися на дрібниці – це як поливати бур’ян.

Страх – це глюк.

Якщо ви робили, але отримали інший результат – спробуйте інакше.

  1. Анна Гладка «Гнучкість та Креативність (дизайн-мислення)»

Дизайн-мислення напрямлене на пошук та тестування інноваційних рішень для створення нових продуктів, сервісів, як для бізнесу, так і для соціальної сфери. Дизайн – мислення у центрі завжди ставить потенційного клієнта – людину та її потреби, та за досить короткий час дозволяє створити прототипи готових рішень та протестувати їх на тих самих потенційних клієнтах, аби отримати зворотній зв’язок ті відповідно внести зміни або взагалі відмовитися від ідеї, якщо вона виявилась недостатньо успішною. 

Один з принципів дизайн-мислення – “помилитися дешево”. Якщо ідея, продукт, сервіс приречені на провал – хай краще це станеться одразу, ніж після того як у виробництво чи запуск буде вкладено багато ресурсів – як матеріальних, так і нематеріальних.

Методика дизайн-мислення складається з п’яти послідовних етапів, втім, якщо виявляється, що на одному з наступних етапів виявилася нестача інформації або ідея не витримала випробування на практиці, завжди можна повернутися на попередній етап та почати знову. В той самий час, процес є циклічним та стандартна послідовність етапів може повторюватися неодноразово, доки не буде знайдено дійсно інноваційне унікальне рішення (продукт, сервіс).

5 етапів процесу дизайн-мислення:

  1. Емпатія. На цьому етапі учасники вивчають реальні потреби людей, буквально занурюються у досвід своїх потенційних клієнтів. Ключовою задачею є не просто шляхом спостереження зробити висновки за інших, а спробувати отримати цей досвід безпосередньо від споживача.
  2. Визначення проблеми. Тобто формулювання так званого “point of view” (точки зору) нашого потенційного клієнта. Важливо, що сама проблема, яку ми плануємо вирішувати народжується тільки на цьому, другому етапі, учасники як дослідники мають не вигадувати проблему, а сформулювати її виключно на основі досвіду своєї цільової аудиторії.
  3. Пошук ідей. На цьому ж етапі проводиться оцінка запропонованих ідей, щоб обрати найкращу для використання на наступному етапі. Важливо, що інші, не відібрані ідей, не викидається у смітник, а просто чекають своєї черги у разі, якщо ідея – лідер не виявиться достатньо успішною для реалізації.
  4. Прототипування. Прототипом може бути все що завгодно – об’єкт, сценарій поведінки, пробний зразок продукту. Важливо, щоб потенційний клієнт мав якомога більше можливостей взаємодіяти з прототипом, щоб він не просто почув розповідь про продукт/послугу, але й мав можливість спробувати їх на собі, хоча б і в мінімальній версії. 
  5. Тестування
  6. Неля Герасимяк  «Емоційний Інтелект»

Всі наші рішення – це результат наших емоцій. Навики EQ в значній мірі залежать від того, хто нас оточує і в яких обставинах ми знаходимося. Чим більше ми спілкуємося з людьми, що здатні до емпатії, тим більше цей навик розвивається у нас.

Емоції потрібно виражати, а не тримати в собі. Якщо не виражати емоцію, то її сила (енергія) зростає.

Тип особистості+IQ+EQ – формують думки, а думки – дії

Формула успіхи = емоційні реакції+ раціональне мислення

Емоційний інтелект – це здатність людини розуміти та керувати  своїми емоціями, та ідентифікувати емоції інших і управляти ними.

4 навички емоційного інтелекту: самосприйняття, управління собою, соціальне сприйняття, управління відносинами.

Тіло – це провідник емоцій. За кожною емоцією є раціональне пояснення. Емоції є різними за ступенем позитивності чи негативності,  а також за силою прояву (енергією). Ті з них, що є сильнішими, легше ідентифікувати і звісно знизити силу прояву. 

Шляхи розвитку EQ або EQ-fitness 

Самосприйняття:

  1. Немає поганих і  хороших емоцій чи почуттів.
  2. Знаходьте комфорт у дискомфорті. Не можна ігнорувати те, що вам треба змінювати.
  3. Відчувайте свої емоції на фізичному рівні.
  4. Записуйте емоції свої. Хоча б 1 міс.
  5. Зрозумійте , як ви себе ведете в умовах стресу.

Стратегії управління собою:

  1. Глибоке дихання животом
  2. Порахуйте до 10
  3. Поспілкуйтеся з майстром у сфері управління собою
  4. Більше усміхайтеся, тоді мозок отримує сигнал, що ви щасливі
  5. Здоровий сон
  6. Знайдіть час для психологічної перезагрузки (молитва , і т.д.)

Стратегії соціального сприйняття:

  1. Вітайтеся по імені до людей
  2. Слідкуйте за мовою тіла
  3. Живіть митями
  4. Спостерігайте за людьми
  5. Ставте себе на місце іншого

Стратегії управління стосунками:

  1. Будьте відкриті та цікаві
  2. Пам’ятайте, що велика справа складається з дрібниць
  3. Правильно сприймайте зворотній зв’язок
  4. Вибудовуйте довіру
  5. Коли ви турбуєтеся про когось, то покажіть це
  6. Поясніть свої рішення, а не просто приймайте їх
  7. Ваші наміри і дії мають сівпадати (в т ч думки)
  1. Андрій Лужанський «Довіра – як основа міжособистісних стосунків»

Playback-театр – це форма альтернативного театру, в основі якої лежить спонтанна гра та імпровізація акторів. Основна ідея плейбеку дуже проста: коли люди збираються разом і розповідають про реальні події, які відбуваються в їхньому житті, а потім спостерігають, як розповіді втілюються в життя, у комунікацію вступає безліч людських послань і цінностей, багато з яких суперечать загальноприйнятим нормам нашої культури. Але ідея полягає в тому, що ви, ваш особистий досвід варті уваги. Ваше життя це мистецтво, а ваша розказана історія може навчити новому не тільки вас, а бути корисною для інших. Історія сама по собі – об’єкт надзвичайно важливий, вона необхідна для будівництва сенсу нашого життя, саме наше життя наповнене історіями.

Плейбек-театр розвиває грані особистості для того, щоб чути один одного, щоб імпровізувати, щоб грати у команді, співпереживати. Театр імпровізації навчає багатьом особистісним якостям. Ти не просто імпровізуєш у пустоті, у вакуумі – ти імпровізуєш в історії, яку розповів мовець. Ти повинен уміти почути цю історію, відгукнутись на неї.

  1. Андрій Жолобович «Рапорт»

Рапорт – це своєрідна гармонія, взаємне визнання і прийняття, яке існує між людьми, коли їм легко знаходитися один з одним і спілкування між ними йде невимушено. 

Ми природно відчуваємо рапорт з близькими друзями або в компанії тих, з ким поділяємо спільні інтереси і захоплення. Проте здатність створювати рапорт – це навичка, якій можна навчитися і яка може бути використана для полегшення наших відносин з ким завгодно, і будь-яких умовах, і навіть з тими, з ким глибоко не згодні.

Є три кроки до досягнення рапорту. Це калібрування, приєднання та ведення.

  1. Калібрування – здатність сприймати зміни поведінки, різні внутрішні стани співрозмовника на основі попереднього спостереження за його зовнішніми невербальними сигналами. Має на меті виявити справжній (а не удаваний) емоційний стан співрозмовника, уточнити ступінь правдивості висловлювань , з’ясувати його переконання та цінності, особливості персонального досвіду, модель мислення тощо.
  2. Приєднання. Кожна людина особлива. У цьому кроці потрібно, щоб людина нас відчула, почула, побачила та зрозуміла. Приєднуємося до її цінностей та моделей поведінки. 
  3. Ведення. Коли ми вербально чи невербально ведемо співрозмовника з проблемного простору в простір вирішення будь-яких проблем чи запитів.

Також існує декілька правил\переконань, тримаючи в голові котрі завжди допоможуть налагодити будь-яке спілкування.

  1. Різноманіття – краса.
  2. Особиста карта не дорівнює «території реальності».
  3. Те, що відбувається тут і зараз = життя. Іншими словами: “Те, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо тут й зараз це й = життя”.
  4. Комунікація = зворотній зв’язок. Суть будь-якої комунікації  – зворотній зв’язок, котрий вона викликає.
  5. Намір = позитив. Будь-який намір в основі є Позитивним.
  6. Пробуй інакше. Якщо не виходить почати спілкування з людиною, то треба спробувати інший спосіб, як це зробити.
  7. Ресурси Є.
  8. Може хтось – можете й ви. 

Олена СОЛЯНИК, студентка-журналістка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *