Місяць тому Волинь, та й усю Україну, сколихнула інформація про дівчинку в Нововолинську, яка народилася з маленькими ручками, які ніжно в мережі назвали «крильцями». Маленьку дівчинку батьки не захотіли сприйняти такою, якою вона з’явилася на світ, і вирішили лишити у пологовому будинку…
Долею маленького сонечка розпорядиться Бог і добрі люди.
Цим текстом я хочу показати, що її особливість – не перешкода для повноцінного життя, а навпаки – можливість досягати багатьох висот та здобутків у житті.
У сучасному світі прийнято вважати, що спортсмен чи спортсвумен – це обов’язково людина зі сталевими м’язами, яка не виходить зі спортзалу, п’є вітаміни і постійно тренується. А найбільший принцип усталеного поняття про фізично активну людину, як би не було, – це повноцінна можливість займатися спортом.
Але у цьому блозі хочу розповісти про людей, які незважаючи на наміри долі, стали професійними спортсменами, і заслуговують величезної поваги за свій активний спосіб життя.
Вони на візках долали 42 кілометри, отримуючи величезне навантаження на руки, підкорювали дистанції спеціальними «літніми» лижами – лижеролерами, а хтось, навіть маючи дитячий церебральний параліч, пробіг цілий марафон. А це понад 42 кілометри бігу!
Люди, які мають порушення опорно-рухового апарату – високопрофесійні паралімпійські спортсмени, які брали участь у Екомарафоні «Світанок Світязя» на Шацьких озерах!
Вони опановують спорт у тій мірі, що можливо, і далеко не гірше за інших. Вони не падають духом, а постійно працюють над собою, і надихають займатися своїм здоров’ям людей, у яких є всі фізичні можливості для заняття спортом.
Вони не скаржаться на життя, навпаки – насолоджуються кожним днем, багато посміхаються, і йдуть до перемоги у спортивних змаганнях, у яких не кожен матиме сміливість брати участь.
Ці спортсмени не ставлять «хрест» на своєму житті, як це роблять звичайні люди, що через невеликі неприємності починають заглядати у чарку, чи навіть вдаються до наркотиків.
Вони – набагато кращі за людей, які маючи ВСЕ для того, щоб працювати над собою, цього не роблять.
Вони справді надихають на особисті зміни та перезавантаження свого ставлення до життя і насправді дрібних проблем, які нам трапляються на життєвому шляху.
р. s.
У жодному разі не засуджую батьків дівчинки, бо як написано в Біблії: «Не судіть, та не судимі будете, бо яким судом судите, таким будете судимі; і якою мірою міряєте, такою і вам будуть міряти».
Просто цим блогом хотіла довести, що , можливо, за 15 років, Марійка, як охрестили дівчинку (за інформацією ЗМІ), стане відомою спортсменкою, художницею чи співачкою, і прикро, що найрідніші її люди цього не побачать.
Вікторія Махновська, авторка проєкту і головний редактор «Княжого граду», магістр журналістики