Де літери зустрічаються з людьми (+фото автора)

У Луцьку 9-11 серпня вже вп’яте відбувся фестиваль каліграфії та шрифтового дизайну «Простір літер». Мені вдалося відчути цей захід з незвичного боку – допомагаючи організаторам, як волонтерка.

Перший день фестивалю пройшов у надзвичайно атмосферному дворику біля будинку сім’ї Косачів. Розпочався він із очікування організаторів, розстановки крісел і хорошої музики.

Далі реєстрація і невеликий потік різних людей. До нас підходять милі посмішки, мішки під очима, кістляві і не дуже руки, велосипеди, прикраси з барвистих камінчиків, великі рюкзаки й дамські сумочки. Час від часу підлітають різні мови і запитання про те, чи можна з браслетиками в душ. Наше завдання – добре наліпити браслет на руку й перевірити квитки.

Потік людей зменшився. Ми маємо час на розмови. «Дивися, таке враження, ніби в цьому місці намагалися втиснутися двері», – помічає Оксана (волонтерка прим. ред.), вказуючи на стіну, що навпроти нас, де тріщини утворюють форму арки. А й справді, може тут колись були двері? А чи може це портал? Хтозна куди він веде і коли активується. Та про це пізніше.

Коли частина людей залишилася на майстер-класі Едіка Габузяна (шрифтовий дизайнер прим. ред.), решта пішли дивитися як Олексій Чекаль і Тарас Макар (художники-каліграфісти прим. ред.) розписують стіни на вулицях міста. Тим часом ми встигли пообідати і полежати на кріслах-мішках у садку біля дворику. Тиша і мовчазні скульптури навколо. Лише раз на годину чути звуки дзвонів.

Після закінчення майстер-класу та розпису стін учасники почали сходитися у дворик. А ми, волонтери, набули особливих здібностей. Оскільки приміщення музею було зачинене, то і доступу до вбиральні теж не було. Виходом із ситуації стали місцеві кав’ярні. Ми з Оксаною направляли гостей до Христини (волонтерка прим. ред.), а вона проводила їх у «Старе місто», де працівники жартома говорили, що їхнє кафе можна записати до лав спонсорів фестивалю.

А ось і шоста година, що сповіщає про початок лекцій. Мені вдалося прослухати лекцію Саші Биченка (дизайнер візуальних комунцікацій прим. ред.) про те, як полюбити вернакулярну топографіку. Простими словами, це реклама, що ми бачимо на дошках оголошень, біля під’їздів і на стінах. Загалом скрізь, куди можна вліпити папірець. Лекція була неймовірною, бо Олександр сфотографував безліч вуличних оголошень, афіш, реклам. І кожна з них виділяється якимось специфічним шрифтом, химерним поєднанням кольорів і текстур або ж грою світла. Та ще більше приголомшує не кількість фото, а увага до деталей. Саме через це Саша завжди має джерело натхнення для власних робіт.

Другий день розпочався з перевезення речей із дворику до замку Любарта. Хлопці завантажили речі в машину, а я із двома іншими волонтерками забрали кейс із футболками, квитками та плакатами і перенесли до замку.

Розклавши речі на новій локації, кожен зайняв своє місце. Цього дня я «волонтерила» на майстер-класі та дегустації Олексія Чекаля «Каліграфія та домашні наливки або слідами князівського банкету» в ресторані «Корона Вітовта». Учасники спершу прослухали лекцію Олексія, дегустували різні наливки і кожен зробив етикетку до того напою, який найбільше йому імпонував. Я, прослухавши лекцію, залишила зал у творчій і трішки п’янкій атмосфері, бо далі моя допомога не була потрібна.

Доки я мала вільну хвилинку обійшла територію замку. Мені здається, це було б дивно пропустити таку можливість. Певно, за два дні фестивалю всі волонтери провели тут більше часу, ніж за все своє життя.

Згодом я вирішила допомогти Христині з реєстрацією або ж просто скласти компанію. Повз нас проходило багато туристів. Я й не думала, що їх у Луцьку так багато.

Особливо запам’ятався дивний чоловік з чорним браслетом Nuteki (а Христина шаленіє від цього гурту) у червоно-жовто-зеленій шапці, фіолетовій футболці і велосипедом, якого він припаркував біля нас. Все б то нічого, але з велосипеду стирчала аромопаличка з жахливим запахом та букет сухоцвітів. Через десять хвилин цей запах викликав у нас головний біль.

Дивак пішов і після нього до нас підсів дивний екскурсовод Луцького замку. Я згадала, що вже десь бачила його. Точно, першого дня він часто проходив повз нас і проводив екскурсії. Усі три дні фестивалю я ще не раз бачила цю блакитну сорочку, червоні кросівки, блакитно-зелені очі, світлі вії і волосся кольору крем-брюле.

Можливо, цей чоловік – воротар того порталу, який Оксана запримітила першого дня. І кожної ночі він приходить до будинку сім’ї Косачів з кавою у стаканчику «Сім 23», промовляє дивне словосполучення і… І заходить в портал, що кожної ночі веде до різних історичних епох та персоналій.

Третій день розпочався з дощику, та це не проблема. Хмари розвіялись, стільці повитирали і все готово.

У замку панувала творча атмосфера. У всіх куточках, куди б я не пішла, видно як дизайнери проводять майстер-класи. Під деревом рожевоволоса Катя Яцушек  розповідає про літерацію. А у Стировій вежі митці розробляють трафаретний шрифт Луцького замку на майстерні Верени Ґерлач. У протилежному кутку замку дизайнери розписують сумки з Барбарою Ґалінською.

Атмосферу розбавляли молодята, що приїжджали з весіль фотографуватися до замку.

Після майстер-класів мені вдалося прослухати три лекції, що проходили на дерев’яній сцені в замку. І хоч сонце лоскотало лекторів за щоки, проте вони впорались. Найбільше мені сподобалася лекція Святослава Кононця (засновник та креативний директор агенції «mirrolab» прим. ред.) про ідею.

«Усе, що ми бачимо і знаємо, фіксується в мозку у вигляді «лічейки». Відповідно чим більше ми знаємо, тим більше «лічейок» і шаблонів, що дає змогу створити більшу кількість креативних дизайнів»,– вважає Святослав.

О сьомій годині волонтери вже розходилися. Я залишилася з Христиною, з надією продати ще кілька футболок з принтом «Простір літер». І нам таки вдалось!

Похнюплений охоронець зачинив браму, щоб  туристи не заходили. Тепер замок лише фестивальний. Останні лекції. І вечірнє сонце пливе до обрію.

Фестиваль пройшов дуже швидко, насичено й атмосферно. Це волонтерство принесло мені багато задоволення. Чекаю продовження наступного року.

Юлія ТАРАДЮК, учениця гімназії №4

Довідка: Більше про фестиваль «Простір літер» читайте тут https://www.facebook.com/prostir.liter/
https://www.prostirliter.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *