Історія food-світлин (друга частина)

Мистецтво food-фотографії започатковане в Америці. У 1960-х роках у США з’явилася така професія, як домашня економка, – це були найчастіше жінки, які закінчували коледж, у яких були власні напрацювання рецептів, свої люди на ринках та в магазинах, які доставляли їм якісні продукти. У них налагоджувалися зв’язки в крамницях із посудом та великих магазинах. Вони могли спрогнозувати, скільки їм потрібно склянок і виделок з урахуванням того, що їх будуть красти, а склянки битись. Вони знали все про текстиль (як виводити плями зі скатертини), тобто вони вели повне домашнє господарство.

Звісно, вони вміли готувати, знали дуже багато про кулінарію. І цих домашніх економок продакшн-студії та рекламні агентства почали ставити на чолі своїх студій, які відповідали за зйомку їжі. Це були перші food-стилісти. Фотографи, які працювали з цими food-стилістами почали займати окрему галузь, яка стала називатися food-фотографією. Таким чином, у 1979 році вперше в «New York Magazine» з’явилося словосполучення food-стиліст і з’явилася професія food-стиліста.

 

 

Food-фотографії 38 років. Це небагато. На наш погляд, вона тільки починає формуватися. Раніше, коли використовувалися гарячі освітлювачі, фотографи працювали з муляжами, себто з несправжніми продуктами. Потім ці муляжі стали використовувати тільки для того, щоб спрямувати потік світла в потрібну точку. І вже на те місце ставили справжню готову страву.

Сьогодні ж у багатьох європейських ресторанах забороняють використовувати будь-які ненатуральні фарбники, додаткові олії і т. д. Звичайно, це рентабельно лише в тому випадку, коли фотограф працює для кулінарної книги, журналу, тобто для видання, яке спрямоване на їжу. В рекламі ж, навпаки, крім натуральних інгредієнтів, часто використовують всілякі ерзаци.

У ХХІ ст. food-фотографія набула нового забарвлення: більш контрастне освітлення, інша композиція, їжа виглядає натуральнішою, легка недбалість в оформленні. Але при цьому вся ця недбалість надзвичайно продумана. Споживач має асоціювати себе із задуманою композицією, тобто він усвідомлює, що так само намазує авокадо на піцу, а не викладає його ложечкою через колечко в рівне коло.

Подібні видання націлені на те, щоб читачі приготували їхню страву і їм сподобалось, щоб наступного місяця вони знову купили цей журнал. Це суто комерційний продукт, який приносить вигоду, тому що в еру Інтернету, айпадів та планшетів подібні журнали все ще випускаються в друкованій версії великими накладами. А отже, це працює.

Ельміра САФАРОВА, магістр журналістики

Довідка: першу частину матеріалу можна прочитати за посиланням https://ffj.in.ua/2019/08/10/istoriya-food-svitlyn-persha-chastyna/

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *