Як з’явилася Книга рекордів Гіннеса

Розповідь про те, як невеличка суперечка та пиво стали початком створення найбільшого довідника, який містить всесвітньо визнану колекцію світових рекордів.

Всі неодноразово чули про Книгу рекордів Гіннеса і про людей, які щорічно поповнюють її списки. Щоправда, мало хто знає, як і коли вона виникла.

Тим не менше, Книгу рекордів Гіннеса переклали 37 мовами, завдяки чому вона потрапила на власні сторінки як найпопулярніше видання з найбільшим накладом (окрім Біблії), що охороняється авторським правом.

Пиво, птахи та суперечки

Історія виникнення цієї книги нині описана практично в усіх підручниках з реклами та маркетингу. У 1759 році Артур Гіннес відкрив в Дубліні, біля воріт Сент-Джеймс, пивоварню, яка спокійно і відносно успішно проіснувала до середини ХХ століття. У 1833 вона стала найбільшою в Ірландії. До 1930 року Гіннес створив у Великобританії два пивних заводи, що виробляють фірмовий міцний портер. Однак стратегія розвитку торгової марки «Гіннес» не передбачала створення та утримання мережі пабів. Готовий продукт продавався в різних приватних закладах завдяки широкій рекламі, на яку компанія ніколи не жаліла коштів. Саме вдала реклама стала тим визначним фактором, який дозволив розвинути бізнес.

4 травня 1951 року сер Х’ю Бівер, директор пивоварні «Гіннес», відправився на полювання з приятелями. Згодом між ними виникла суперечка: мисливці ніяк не могли дійти згоди щодо найшвидшого птаха в Європі (сивка звичайна чи шотландський тетерук?). Довідників, які містили б подібні відомості, у той час не було, а подібні теоретичні дискусії щовечора спалахували в тисячах пабів Британських островів.

Ідея та її реалізація

Через три роки, знову ж в одному з пабів, у сера Х’ю виник схожий спір, предметом якого, як не дивно, знову став птах – золота сивка. Цього разу теж сперечалися щодо швидкості: хто літає швидше, золота сивка чи шотландська куріпка? У той день у сера Бівера в голові промайнула думка про те, що подібні суперечки, в подібних обставинах, скоріше стали закономірністю, аніж винятком, і що всі вони не можуть бути вирішені, бо для цього не існує авторитетного джерела, в якому б містилися всі необхідні дані. Він зрозумів, що було б дуже непогано видати таку книгу під керівництвом компанії «Гіннес». Вона асоціювалася б із відомою маркою хорошого пива.

Робота над «пивною енциклопедією» була доручена Норрісу і Россу Маквіртерам, власникам інформаційного агентства. На усю роботу знадобився рік. Дослідники перевіряли численні факти, збирали вагомі наукові підтвердження, дослідження і авторитетні коментарі фахівців. Перше видання, яке складалось із 198 сторінок, вперше побачило світ 27 серпня 1955 року. Пізніше книга отримала відоме всім найменування «Книга рекордів Гіннеса». Вперше за всю історію друкарства бестселером став не детектив чи будь-який роман, а справжнісінький енциклопедичний довідник.

Сьогодні «Книгу рекордів Гіннеса» друкують в сорока країнах світу і перекладають на 37 мов. Цей проект – окрема індустрія. Факти, які у ній публікуються, досить швидко стають застарілими, тому в різних країнах були створені спеціально уповноважені комісії, які займаються оглядом нових рекордів, внесенням їх до реєстру і видачею спеціальних дипломів.

Еволюція

Останні видання книги сфокусовані на рекордах, які встановили люди. Змагання бувають доволі різноманітними: від очевидних, таких як підняття ваги, до більш розважальних, на кшталт метання яйця чи кількості з’їдених хот-догів за 10 хвилин (хоч змагання зі швидкісного поїдання їжі більше не допускають, через острах нещасних випадків та судових процесів). Крім рекордів у змаганнях, книга містить найрізноманітніші факти: ріст найвищої людини, вага найважчої пухлини, найдовший язик собаки, довжина найкоротшої річки тощо.

Етичні питання

Кілька світових рекордів, що потрапили до Книги рекордів Гіннеса, були вилучені з етичних міркувань. Публікуючи світові рекорди в якій-небудь категорії, Книга Гіннеса може підбадьорювати інших до спроб встановити новий, нехтуючи своїм здоров’ям та безпекою. Наприклад, внаслідок публікації про «найтовстішого кота», багато власників котів розгодували своїх улюбленців та вивели їх за межі здорового способу життя. Інші рекорди, приміром, пов’язані з небезпечними трюками, часто не публікують. Передусім ті, що пов’язані з пірнанням на час.

Володимир КУШНАРЕНКО, студент-журналіст

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *