Студентка-журналістка поділилася досвідом участі в міжнародній програмі

Історія про студентів, які перетнули кордони між державами, щоб зруйнувати кордони між людьми.

«…Можна ганарыцца сваім, не прыніжая чужое, можна захапляцца замежным і ў той жа час захоўваць асабістую самабытнасць…» − це слова учасниці з Білорусі Ганни Карагіної, які я сміливо називаю гаслом Програми Study Tours to Poland у Новому Сончі.

Привіт. Я Іванка Масяк, студентка третього курсу факультету філології та журналістики спеціальності «Журналістика». Цього травня я стала учасницею весняного візиту STP у Новий Сонч (Малопольське воєводство, південна Польща) і вважаю просто обов’язком розповісти про цю Програму всім-усім потенційним учасникам та спробувати переконати хоча б одну людину відчути та прожити цей без гіперболізації неповторний досвід. 

Учасники програми

Про Програму

Study Tours to Poland (STP) – це програма Польсько-американського фонду свободи, яку реалізує Фонд «Лідери змін» у співпраці з Фондом «Боруссія». У рамах Програми організовують навчальні візити до Польщі для осіб з України, Росії, Білорусі та Молдови. Спільне перебування молодих людей із різних країн чи регіонів в одній групі уможливлює не тільки пізнання Польщі, але і взаємне відкривання відмінностей та спільних рис, які притаманні нашій частині Європи.

Мета STP для студентів – представлення різних аспектів життя в Польщі, механізмів системних змін і модернізації, а також досвіду присутності в європейських структурах. Дуже важливий акцент Програми – знайомство з неурядовим сектором та різними формами громадської активності.

Програма візиту студентів складається із зустрічей з лідерами публічного життя в Польщі, керівниками вищих навчальних закладів, викладачами і студентами, візитів у державні установи, презентації інновацій у бізнесі й економічній активності, презентації неурядових організацій, візитів у редакції засобів масової інформації, зустрічей із журналістами, пізнання культури та історії Польщі.

 

Усю інформацію про Програму я взяла на офіційному сайті; заходьте і читайте більше тут: http://www.studytours.pl/uk/

Важливо: всі витрати беруть на себе організатори, кошти за дорогу повертають, усі пункти Програми, зокрема й проживання, харчування, безоплатні.

Хто може стати учасником та що потрібно для подання заявки, шукайте тут: http://www.form.studytours.pl/index.php/uk/konkurs

Ще важливіше: набір на осінні візити в рамах цієї Програми закінчується вже 30 червня! Якщо вирішите брати участь – пишіть, дзвоніть, відповім на всі запитання, пораджу, допоможу. Мій акаунт у Facebook: https://www.facebook.com/ivannamasiak

Моя історія

Я стала учасницею весняного візиту Програми STP у Новому Сончі 18-28 травня. Але для всіх учасників (і для мене зокрема) проект розпочався набагато раніше. Він тягнеться ще з зими, з січня 2019 року, коли ми, вибрана п’ятнадцятка учасників, разом із десятками інших молодих людей заповнювали мотиваційні листи, збирали необхідні рекомендації та інші документи, намагалися пригадати всі наші успіхи та перемоги в студентському та громадському житті, водночас не зовсім вірили в реальність того, що незабаром станемо справжніми STP-чиками (так нас називав головний координатор візиту у Новому Сончі – Петр Гжеськув).

Потім почалися щоденні перевірки поштової скриньки, очікування повідомлення з відповіддю від організаторів та нестерпне роздратування через «Спам», бо саме туди потрапили такі важливі листи. 

«Мы рады сообщить, что согласно решению Квалификационной Комиссии Вы зачислены в группу участников Программы Study Tours to Poland. Ваш визит будет проходить в г. Новы Сонч (NowySącz) c 18 по 28 мая 2019 г., его организатором является: Fundacja Promocji Nauki i Kreatywności (Фонд поддержки науки и креативности)», − це слова Єви Романовскої, координаторки Програми, які ми отримали 16 березня і які надали нам офіційного статусу STPчиків.

Після підтвердження участі нас чекали листи від Петра Гжеськува про деталі програми, правила, транспорт та фінанси. Ще у квітні ми дізналися, скільки студентів з України, Росії та Білорусі буде на проекті, ще у квітні ми отримали звістку про те, що будуть національні вечори кожної з країн, ще у квітні ми створили спільні діалоги в соціальних мережах і почали поступово й повільно знайомитися, пізнавати один одного та щоденно думати про майбутню поїздку до Нового Сонча.

Програма Study Tours to Poland починає життя задовго до того, як перші учасники потрапляють у місто візиту. І місяці підготовки (як фізичної, так і моральної) є не тільки в організаторів, а й у всіх студентів, яким пощастило стати маленькою, але дуже важливою частинкою цього проєкту.

18 – 26 ТРАВНЯ, НОВИЙ СОНЧ

ОСВІТА, УПРАВЛІННЯ, БІЗНЕС

Після декількох днів дороги, перших штрафів за кордоном, після запізнень і посадок у не ті потяги, після не своїх зупинок і мовних складнощів ми всі тут, у місті, яке важко не полюбити за спокій, комфорт, красу і смак у всьому, починаючи від морозива, а закінчуючи вікнами в будинках. 

18 травня – це поселення в кімнати і знайомство з сусідами, думки на кшталт «як запам’ятати імена всіх», «як вийти з цього коридору» і «якою мовою говорити з панянкою на рецепції».

18 травня – це перші незвичні розмови одночасно польською, російською, українською та білоруською.

18 травня – це заливний і щирий сміх над історіями про потяг до Берліна і голосні пісні українців, які зрозуміють лише ті, хто був з нами в Новому Сончі.

18 травня – це перша спільна вечеря, перша жива зустріч учасників – такі моменти перших вражень та маленького побоювання перед новими людьми.

Що робили в неділю 19-го?

  • Знайомились одне з одним, розповідали про власні країни, міста, університети, проекти, захоплення. Єднались.
  • Обговорювали головні цілі, умови та завдання проєкту Study Tours To Poland, а також ділилися власними очікуваннями від цих десятьох днів.
  • Досліджували місто. Заглянули в кожен куточок, дізналися найцікавіші історії та легенди, перевірили температуру води у фонтанах та навіть у річці, встигли обпекти носи на сонці, змокнути під дощем та помилуватися травневими блискавицями.
  • Гуляли з місцевими волонтерами. Їли найдивніше морозиво і вели приємні бесіди про нелегке, але кайфове життя-буття волонтерів у Новому Сончі та в країнах учасників проекту.
  • Пили борщ із чашок і смакували традиційні вареники-пироги з усіма можливими начинками.

Висновок першого вступного дня: всі учасники вмотивовані, амбіційні та сміливі. Кожен хоче ділитись знаннями та черпати нове, кожен приїхав сюди, щоб налагоджувати міжнаціональні контакти, знайомитись із новими культурами, переймати цінний досвід.

20 травня, коли ми познайомилися, заспокоїлися після дороги та просто звикли до нового міста, почалася насичена освітня програма. З цього понеділка і до кінця програми ми рано прокидалися, снідали і повністю пірнали в нову інформацію, новий досвід, пізнавали нових людей. Кожен пункт ретельно продуманий, безцінний та потрібний. Кожне знайомство відкривало нам Польщу через найяскравішу призму – людей. Опис кожного візиту і зустрічі за ці 10 днів зайняв би купу сторінок, тому я зосереджуся лише на деяких (не найкращих чи найцікавіших, ні, бо вибрати було б неможливо).

Яскравий спогад з 20 травня – це відвідування готелю «Heron», який вражає своїм дизайном, продуманістю, створенням максимально комфортних умов для клієнтів та просто неземною красою за вікном: засинати та прокидатись поряд із такими пейзажами – дуже вагома причина хоча б раз відвідати це місце.

Четвертий день перебування в Новому Сончі всім точно запам’ятався візитом у Ратушу, знайомством із президентом міста (мером), а також депутатами міської ради. Я була приємно здивована зацікавленістю учасників, величезною кількістю запитань, обізнаністю у сфері управління на державному та місцевому рівні у своїх країнах та бажанням дізнаватися про політично-адміністративну систему Польщі.

Нам також пощастило стати свідками засідання міської ради. І уявіть здивовані обличчя та круглі очі молоді з України, Білорусі та Росії, яка приходить на такий захід, а він, по-перше, відкритий для всіх-усіх охочих, по-друге, там ціла купа студентів, учнів та просто звичайних людей, які відстежують і контролюють вирішення справ під час засідань! Більше того, все фільмують ЗМІ та проводять пряму трансляцію для тих, хто не зміг прийти, але має бажання спостерігати. Нагадаю, що населення міста становить близько 80 тисяч жителів.

Тема п’ятого дня «Бізнес» найбільше здивувала і захопила, коли ми потрапили на територію компанії «Fakro», що є одним з головних виробників вікон для дахів у світі! У різних куточках нашої планети «Fakro» мають свої філії та роблять будинки людей зручнішими та красивішими.

Новий Сонч

ВОЛОНТЕРСТВО

Темі волонтерства та громадських організацій було виділено шостий день програми. І навіть його нам не вистачило, щоб хоч би познайомитися з усіма організаціями такого невеликого міста. Ще в попередні дні ми відвідали центр, який займається справами ромської меншини в Новому Сончі: поспілкувалися з людьми, що там працюють, та безпосередньо з дітьми й дорослими ромами. Погостювали також у Клубі Сеньйорів, який створено для людей поважного віку. У Центрі вони проводять вільний час, спілкуються, займаються музичним, образотворчим мистецтвом та рукоділлям. 

Що здивувало всіх під час цих двох відвідин: скрізь нас дуже гостинно приймали, зустрічали танцями та співами в прямому сенсі цих слів! Що здивувало мене особисто: всі-всі студенти-учасники намагалися всіляко підтримати людей у цих організаціях: танцювали та приміряли спіднички разом із маленькими ромками та з радістю співали разом із сеньйорами традиційних народних пісень – польських, українських, білоруських та російських.

І, безперечно, найяскравішою подією дня було волонтерство учасників у різних громадських організаціях. Нас розділили на три групи (у кожній по 5 людей) та відрядили на декілька годин у 1) центр допомоги ромській меншині, 2) Єзуїтський освітній центр, 3) Фонд Nomina Rosae, який займається допомогою людям похилого віку. Усі хвилювалися й метушилися, бо це перша поїздка кудись без координаторів, бо не знали, якою мовою спілкуватися під час волонтерства, а польської майже ніхто не знав. У результаті всі залишилися задоволені своєю роботою, всі знайшли спільну мову з людьми в організаціях, а головне – ще більше зблизились одне з одним. Бо як можна не здружитись, коли росіяни, українці, поляки та білоруси говорять своїми рідними мовами і один одного прекрасно розуміють?

День волонтерства допоміг нам стати більш чуйними до потреб інших, більш толерантними, готовими допомагати просто так і розуміти, як важливо завжди залишатися людьми.

На волонтерстві у центрі ромів

ТУРИЗМ

Восьмий день, приурочений туризму, ми розпочали на пасіці Barć у місті Камянна, де насолоджувалися краєвидами, слухали про систему управління бджіл у вуликах, шукали бджолину матку, яка є головною серед цих комах, і  боялися того, що когось точно вжалить бджола. Нам пощастило – всі поїхали непокусані, ще й задоволені після дегустації смачного квіткового меду.

 На пасіці є спеціальні вулики зі скла для того, щоб відвідувачі могли на власні очі побачити, як працюють бджоли всередині.

Встигли ми також погуляти парком «Здройовий», полежати на траві в горах та побувати в Словаччині. Чому ні?

Тему туризму завершили наступного дня: відвідали Галіційське містечко, де мали екскурсію всіма будиночками – музеями ремісників (від годинникаря і гончаря до фотографа та перукаря), а також власноруч виготовили посуд із глини – незграбний, кривенький, але такий оригінальний та (головне!) свій!

На пасіці, після дегустації медовухи

ТРАДИЦІЙНІ ВЕЧОРИ

Найчуттєвішою і найбільш творчою частиною програми були вечори, присвячені кожній із країн та культур. Саме своєю неформальністю, свободою та відсутністю чіткого плану і сценарію вони підкупили і учасників, і організаторів. Білоруський, російський, український та на завершення польський вечори об’єднали людей різних національностей, стерли між нами фізичні й духовні кордони, а головне – зруйнували стереотипи про кожен із народів. Усі ми надовго запам’ятали тексти народних пісень країн-сусідів, своєрідні словечка та традиційні страви. Усі ми ще не скоро забудемо, як танцювали польські регіональні танці і пили ягідні наливки. Усі ми завжди відчуватимемо, що єдині, дружні і сильні тільки коли разом.

Не дивно, що саме традиційні вечори зібрали найбільше згадок і коментарів уже після візиту, коли я писала в особисті повідомлення учасникам і просила розповісти про найулюбленіший пункт програми. 

«Я напішу, што мне суперспадабалася − гэта былі нацыянальныя вячоркі, бо, па-першае, тэма патрыятызму і роднай краіны не ў рамках дзяржавы, а менавіта культуры і мовы, гісторыі і традыцый амаль не падымаецца, у школе я цікавілася, але потым забылася на гэта. Падрыхтоўка ды правядзення беларускага вечара абудзіў гэтыя пачуцці, гонар за свой край і гісторыю, у мяне аж слёзы навярнуліся на вачах. Украінскі ды рускі вечар былі таксама вельмі цікавымі для мяне. З неверагодным захапленнем я слухала пра тое, што расказвалі стпчыкі і многа чаго даведалася, напрыклад што ў Украіне ёсць пустыня, а Варонеж – не такі, як пра яго жартуюць, а вельмі прыгожы горад, у які я б хацела наведвацца калі-небудзь. Мне спадабаліся гэтыя вечарыны, бо яны навучылі мяне, што можна ганарыцца сваім, не прыніжая чужое, што можна захапляцца замежным і ў той жа час захоўваць асабістую самабытнасць», – поділилась  Карагіна Ганна з Вітебська (Білорусь).

«Самым запоминающимся моментом для меня был польский национальный вечер. После насыщенного дня мы уставшие приехали в деревню, где нас встретил статный пан в традиционном костюме! Он провел нас во двор, где рассказал о польском быте, показал кузницу и пригласил к избе. Находясь возле нее, мы слышали приглушенные звуки живой музыки, раздающиеся изнутри. Переступив через порог, я была очарована атмосферой, которую создали декораторы, музыканты, веселый пан и мы! Нам поведали об избе, а затем провели мастер-класс по изготовлению бумажных цветов. Под конец мастер-класса я почувствовала оживление в соседней комнате. Я заглянула в дверной проем и замерла! Это был будто кадр из фильма! В тесной комнатке кружились, как вихрь, около 15 пар..Танцы!!! Я бросила недоделанный цветок.. дальше прошли одни из лучших часов в моей жизни.. Мы отдались моменту, забыли об усталости, танцевали и пели изо всех сил! Полная свобода, легкость, полет! Случился катарсис. Музыканты были потрясающие! В конце они даже переместились во двор, где мы танцевали последние танцы», − ще раз нагадала, як було тоді добре, Аріна Попеску з Санкт-Петербурга (Росія).

Факт: найменше фотографій із традиційних вечорів. Усе тому, що на них було настільки добре, що не хотілося витрачати жодної хвилини на мобільні телефони.

КРАКІВ І ЗАВЕРШЕННЯ

Рано-вранці, коли ще не зійшло сонце, а годинник не показував навіть шостої ранку, ми покинули сонний і вже такий рідний Новий Сонч. Хтось устиг зібрати валізи й поспати годину-дві, хтось (більшість) просто не лягав. Тому з напіврозплющеними очима, сумними обличчями та важкими сумками ми подалися на залізничний вокзал, звідки і добралися прямо до Кракова.

Побачили найбільш популярні місця, позмагалися з купами туристів за фото біля визначних пам’яток та почали проводжати STPчиків додому. 27 травня поїхав у Білорусь перший – Тимофій, 29 травня – останній, теж у Білорусь, – Андрій. Краків запам’ятали не за красиву архітектуру, величезні торгові центри та ярмарки, ні. Краків – це час останніх розмов, рефлексій, подяк і сліз. Краків – це усвідомлення того, що STP починається ще взимку, а закінчується взагалі ніколи, це приємна впевненість, що будеш ще довго спілкуватися з цими людьми, згадувати смішні історії і ще декілька тижнів чути щогодинну музику з Ратуші в Новому Сончі.

Я дякую кожному учаснику за присутність, включеність, усвідомленість і завзяття в будь-яких справах: від серйозних розмов із депутатами міської ради до дегустації наливок.

Програма Study Tours to Poland змінює життя. Тут без перебільшень.

У парку «Здройовий»

Іванна МАСЯК, студентка-журналістка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *