Вид під загрозою вимирання: червона книга спеціальності “Журналістика”

Привіт! Я вид, що зникає. Точніше, я людина, яка навчається на журналіста. Хоча це не важливо, адже зараз ці два поняття цілком тотожні.  

Кажуть, що спеціальності з часом помирають. Але як може повністю зникнути спеціальність, яка пов’язана з інформацією? Журналіст – це зв’язок між інформаційним хаосом і народом, хіба ні? Здається? Може? Так запевняють роботодавці, що наймають людей без освіти й попереднього досвіду, бо байдуже, як працюватимуть, – головне, щоб мали бажання працювати.  

У мене була можливість відвідати молодіжний медійний форум, що відбувся в Харкові 1-3 листопада ще 2018 року. І там на повному серйозі журналісти з досвідом розповідали, що наша освіта не має сенсу.

«Журналіста можна зробити за три місяці», – ця фраза запам’яталася найбільше, бо її сказав Віктор Пічугін, голова «Громадського ТБ Харків». Не знаю, чи можна вважати це комічним, але коли всі люди, що були «менторами» того форуму і, відповідно, представниками певних редакцій, розповіли, хто ж вони за освітою, було дивно. Політолог, юрист, філолог – менторів було десь до 10, а журналістів за освітою – ледве двоє. Для мене, людини, яка на той час не провчилася навіть цілого семестру першого курсу, то був шок.  

З форуму я приїхала з неоднозначними емоціями та книгою, яку дарували всім учасникам форуму. «Антипосібник для журналістів» – така назва. До речі, непогана, але нагадує туторіал «DIY» (do it yourself – зроби сам) для людей, які ніколи не знали, що таке журналістика, але з повною впевненістю хочуть туди йти.  

Якщо спеціальність «Видавнича справа та редагування» взагалі вже прибрали, то можна вважати, що журналістику чекає така ж доля? І ця тема про «вимирання виду» шириться, про неї говорять та сперечаються, але чи є в цьому якийсь сенс?

Спитаймо першокурсників, можливо, «останніх із могікан», як воно, коли твою спеціальність починають обговорювати на рівні виду, що вимирає?

 

«У наш час справді скоротили державні місця на спеціальність «Журналістика», видавничу справу загалом прибрали, проте я не можу назвати журналістську освіту видом, що скоро зникне. У нас на факультеті зробили нову програму «Журналістика і міжкультурна комунікація». Окрім того, у нашому навчальному плані на другому курсі передбачено окрему дисципліну «Видавнича справа та редагування». Можливо, через це видавничу справу й прибрали, бо така дисципліна є й на нашій спеціальності. Для мене це скоріше об’єднання спеціальностей, щоб давати студентам уже нової освітньої програми ґрунтовніші знання і розширювати їхній світогляд.» 

Анастасія СЕМЕНЮК, студентка-журналістка

«Я не вважаю, що журналістика вимирає, навпаки, вона тільки набирає своїх обертів! (сміється) Всюди можна знайти людей, які цікавляться ЗМІ, щось пишуть, бігають, шукають матеріали. Хоч я ще не працювала за фахом, але можу стверджувати, що це цікаво. Чесно кажучи, якби в мене рік назад запитали, на кого я хочу навчатися, я б відповіла що завгодно, тільки не назвала б свою нинішню спеціальність. Зараз я цілком задоволена своїм вибором! Щоб більше людей брало участь у розвитку української журналістики, про це потрібно говорити. Упевнена, що є сотні, а то й тисячі талановитих людей, які мріють про таку професію, але не знають, з чого почати!»

Ольга ТИТЕРІНА, студентка-журналістка

«У жодному випадку я не вважаю журналістику спеціальністю, що вимирає. Вона й надалі формуватиме суспільну думку та створюватиме мовну «моду». Блогери «крадуть» оперативність журналістики, але базові знання варто здобувати в університеті. Щодо видавничої справи, то прикро, звісно. Бо ж не можуть суміжні спеціальності підготувати хорошого фахівця, хіба тільки ознайомити з початками. Проте один плюсик я тут бачу. Мені буде простіше знайти роботу (сміється). Хоча працювати журналістом я теж планую.»

Ольга ВОЗНЯК, студентка-видавчиня

«Багато хто з випускників, наприклад, думає, що для цієї професії вища освіта не потрібна. Зараз дуже популярно бути блогером, робити пости в соцмережах, а для цього університет не потрібен. Це, як на мене, дуже помилкове твердження, проте зараз так і є. Я не вважаю журналістику видом, що вмирає, але сьогодні кожен, кому я не скажу, що навчаюсь на журналіста, питає: «Справді? На журналістів вчаться?». Тільки коли я додаю, що я ще й видавець, тоді це питання зникає. Не знаю чому, але більшість просто вважає цю професію такою простою, що для неї і вчитися не потрібно. Щодо другого запитання скажу, що це не просто. Тому що розумієш: більше видавців як таких не буде, а це сумно. Я рада, що вступила саме на видавничу справу, бо це дуже цікавий вид діяльності. Дуже важливий. І справді сумно, що цього напряму в університеті вже не буде»

Катерина МИРОНЕЦЬ, студентка-видавчиня

Питання важливості журналістської освіти все ще злободенне та дискусійне. Проте чого чекати далі – ніхто не знає точно. Чи зможе титул «четвертої влади» мати будь-хто, чи це поняття повністю зникне – покаже час!

Автор: Анастасія КИРИЧУК, студентка-журналістка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *