Оноричні есеї-подорожі від несподіваних авторів. Частина 2

  1. Вибір

Варто тобі лишень прокинутись, розімкнути

очі від сну, а перед тобою постає твій перший

вибір за цей день: вставати з ліжка чи ні?

З такого теплого, з кицькою… І це сонне царство

так притягує…

Але ти вирішуєш іти, встаєш і розумієш, що здійснив

правильний вибір, це краще, аніж би ти встав

о дванадцятій.

Вмиваєшся, дивишся  в дзеркало, бачиш себе і

вже  не радий до біса, що не виспався, хоча ти сам

винен: треба було лягати не о 3 ночі.

Снідаєш, дивуєшся, чому апетит не такий, як раніше,

але все одно доїдаєш геть усе.

Потім відкриваєш шафу. Знову вибір. Підбігаєш ще

в’ялими після сну ногами до вікна, дивишся на

термометр – вибір відміняється: треба одягатись

за погодою…

Часу ще вдосталь: до пари 15 хвилин. Добре, що

ти придбав велосипед на авторинку, до біса, що

на ньому катались три німецькі сім’ї і дві бельгійські

вдови. Ти спускаєш його і себе сходами вниз. На ґанку

починаєш перевіряти, чи нічого не забув. Здається,

нічого, тепер настав час обрати пісню, яка буде

супроводжувати тебе дорогою до пункту призначення.

Навушники в вухах. Вибір зроблено. Поїхали. Їздиш

цим велосипедом лише один тиждень, а вже

розумієш, які в нас чудові умови для пересування

велотранспортом. Хоча тут і пішки можна вбитись.

Ось ти вже перед університетом. 5 хвилин до першої

пари. Біля входу тебе чекає твій друг, вірний, як той

Хатіко. Попереду цілий день. У тебе буде можливість

зробити купу виборів. І я зараз говорю не про ті, що

у нас бувають раз на 5 років…

Олександр ЦВЄТКОВ, студент-журналіст

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *