Чи потрібні нам книги та ті, хто знає, як підготувати їх якісно

“Книги – морська глибина:/ Хто в них пірне аж до дна, / Той, хоч і труду мав досить, / Дивнії перли виносить” (І. Франко).

Уже кілька років професійний вишкіл видавців та редакторів «розчинений» у масиві журналістики. Трапилось це після появи Постанови Кабінету міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 266). Відтоді галузь «Журналістика та інформація» має лише одну спеціальність «Журналістика». З переліку спеціальностей зникли «Видавнича справа та редагування» і «Реклама та зв’язки з громадськістю».

Сьогодні, вважає доцент кафедри соціальних комунікацій Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Наталія Благовірна, уже помітні певні наслідки реалізації такої освітньої моделі:

– На жаль, можна констатувати появу перших ознак перерваності наявного вітчизняного досвіду в цій царині. У дореформованому вигляді «Видавнича справа та редагування» була рівноправною з журналістикою, відповідно об’єднувала визначений обсяг фахових дисциплін. Підпорядкованість журналістиці зумовила перерозподіл дисциплін, унаслідок чого деякі були загалом згорнуті, деякі звужені та адаптовані до потреб домінантної галузі, через що опинилися у вибірковій частині. Таке концептуальне переформатування спровокувало те, що автономний сенс видавничої справи та редагування сьогодні вже модифіковано. Кадровий потенціал галузі формується синкретично, що менш привабливо як для вступників, так і для видавців-практиків. Наслідки такої ситуації вже призводять до зменшення високоякісних фахівців, професійні амбіції яких зосереджені довкола книги. Уже зараз бракує видавців та редакторів. Професійний інструментарій щораз збіднюється.

Рішення згорнути спеціальність, яка має давні традиції в Україні, дивує. Адже досвід провідних країн світу не лише не заперечує вітчизняні набутки, а й підтверджує їхню актуальність та потрібність. Одним із найавторитетніших центрів підготовки видавців, редакторів є Oxford Brookes University, де активно розвивається спеціальність Publishing Media, що охоплює Book, Magazine and Journal, Corporate, Digital, Design Publishing; Trade, Educational, Academic Publishing та ін. Національні освітні системи підготовки фахівців з «Видавничої справи та редагування» сформовано в Німеччині, Польщі, США, Австралії та ін. Так, у Великій Британії підготовка видавців здійснюється в London City University (Publishing, International Publishing, Creative Writing and Publishing), Edinburgh Napier University (Publishing), University of Stirling (Publishing Studies), Robert Gordon University, Aberdeen (Publishing Studies) та ін. Як і в Україні, підготовка фахівців там відбувається за всіма освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра.

Найболючіше те, що наприкінці 2007 р. у межах нової галузі знань «Соціальні комунікації» виокремився наукова спеціальність «Теорія та історія видавничої справи та редагування», внаслідок чого було захищено уже понад 30 дисертацій, автори яких сьогодні працюють у провідних освітніх закладах освіти, забезпечуючи якісне викладання. Сьогодні ж знову несподівано доводиться висувати все нові і нові аргументи на користь того, що книга – непроминальна, а потреба в ній та у високоякісних фахівцях лише зростатиме.

– Чи варто проводити такі експерименти, коли ми змушені протистояти інформаційним нападам Росії? Як на мене, ми просто не можемо собі цього дозволити. Тож відновлення автономності повинне відбутися ще й у збільшенні кількості державних місць, особливо в межах підготовки фахівців із «Видавничої справи та редагування» в регіональних закладах освіти, адже саме тут і кількість випущених книжок, та й культура книги далеко не на тому рівні, як би нам хотілося.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *