НепрОсті есеїстичні роздуми про творчість Тараса Прохаська

«Нас оточують незвичайні, фантастичні речі, а письменники наполегливо розповідають нам про неважливі, повсякденні події» (Г. Г. Маркес).

«Без перебільшення, Тарас Прохасько – один із символів сучасного Івано-Франківська, а його книжки розкуповують в усіх куточках країни. За фахом – ботанік, а в душі та реально – письменник. Тарас Прохасько пише насправді дуже «непросту«прозу», блискуче оперує прозовим формами та надихає українського читача».

Яна Лебедюк, студентка-журналістка

«Часом видається, що Тарас Прохасько — наскрізь рослинний чоловік, і це не лише сильно відчувається в його писаннях, а й помітно виокремлює його з-поміж інших українських прозаїків. У багатьох творах Тараса присутній біографізм, але це не спрощує його прозу, а навпаки, робить її дуже відвертою й наближає до інтимної сповіді.
Таня Березна: Як дерева в тісному лісі торкаються одне одного листям, так і свободи одних людей мимохіть сягають свобод інших людей. Тарас Прохасько має широке і легке листя. Відкинути таке листя не потребує жодних зусиль, але розглядати і насолоджуватися ним можна довго».

Анастасія Бардовська, студентка-журналістка

«Я справді є людиною мови», — каже Тарас Прохасько про себе. Для цього автора тексти — це метод особливого самоаналізу, спосіб спорідненості людської душі з рослинним світом. У цьому – унікальність його творчого письма. Для його творів характерна матеріалізація відчуттів, станів.. Окремі почуття, переживання постають перед читачем як відбиток непережитих образів, незвично точних, які він нібито дістає зсередини, з закутків пам’яті.
«Я став письменником для того, щоб не ходити на роботу». Прохасько розуміє: відповідальність письменника полягає у вербалізації важливих речей. Він добре усвідомлює, що саме описувати словами і як це робити. Передавати слова, міркування, враження — це найголовніша відповідальність письменника.
«Мою творчість треба вживати наче отруту – малими дозами». Автор мимоволі втягує читача в мовну гру, де слово виступає як образ, як тон. Із творів ніби б’є живильне джерело, а текстові в цілому властивий гіперболізований смисл і життєдайність. І, якщо читати обережно, поступово, як ту ж отруту, це принесе більше користі для його читачів».

Тетяна Зелінська,студентка-журналістка

«Прохаська порівнюють з Борхесом та Маркесом, але в мене перша асоціація виникла із поетами Срібного віку та символістами. Гра зі словами та смислами, на перший погляд, абсурдні поєднання цих слів та смислів, а зрештою – глибокий символізм, який потребує прочитання, розшифрування і перепрочитання.
«Чути поглядом, як смакує те, що відчуваєш на дотик» – одна з безлічі фраз Тараса Прохаська, які зупиняють, змушують перечитувати, щоразу відкриваючи для себе нові сенси, відтінки сенсів, натяки і символи, і які є каркасом, наповненням його творів. Крізь чорні вервечки літер, слів, речень на нас позирають, до нас говорять, торкаються наших душ люди і місця, обличчя, будинки і рельєф.
Ми чуємо поглядом сторінку за сторінкою, смакуємо доторки місцевості, яку ще маємо полюбити. Розділ за розділом полюбити ми маємо і власне тіло, «бо тіло – брама мозку».
«НепрОсті» – роман про зв’язок. Зв’язок людини і місця, людини і людини, зв’язок, що панує між усіма елементами Природи. Роман про любов як вищу й досконалу форму зв’язку».

Оксана Кашталян,студентка-журналістка

«Історія погляду вздовж щоки,
Повість губ,
Ціле есе в сірниковій коробці», — так пише у «Непростих» Тарас Прохасько.
«Есе в сірниковій коробці» — це й про творчість самого Прохаська. Тривале мислення, глибоке думання і короткі речення»…

Антоніна Андрійчук,студентка-журналістка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *