Країна мрій у Луцьку

Де і як стають успішними журналістами?

Одна маленька дівчинка, яка ще навіть не вміла читати, своїми ручками часто гортала різні газети, журнали. Вона торкалася до барвистих сторінок, дивилася на картинки з великим задоволенням. На одній ілюстрації на червоній доріжці до неї посміхалася красива дівчина, яка одягнена в розкішне вечірнє плаття, із сяючою посмішкою на обличчі, на другій – така сама гарненька дитинка, як і вона, на іншій – неймовірний пейзаж.

Потім дівчинка підросла, пішла в школу, почала читати. І жодного дня вже не могла жити без журналів – купувала їх щотижня. Крім того, разом із подружками вирішила створювати свої журнали – кожна свій. Вирізали, клеїли, писали. Мріяли про те, що коли виростуть, то матимуть справжній, який точно стане популярним.

Ще любила телевізор. Цей чарівний «ящик» був наповнений великою кількістю цікавих передач. Але найбільше подобалися їх ведучі. Завжди вродливі, з ідеальною поставою, красивою мовою. Дівчина постійно уявляла себе на їхньому місці, як на неї кожного вечора дивиться вся країна. Уявляла, як одного дня вона бере інтерв’ю в якогось актора, іншого – їде на якусь цікаву подію. І взагалі світ телебачення для неї – це щось незвичайне, магічне.
Дівчинка виросла, стала ученицею старших класів. І поки її однокласники зовсім не думали про майбутню професію, вона вже точно знала – стане журналістом. Писала статті в шкільну та районну газети.Цією дівчиною була я.

Ось і прийшов момент обирати майбутній фах, університет, факультет, адже я вже одинадцятикласниця. Так, я вже визначилася зі спеціальністю. Журналістика – моя мета. А університет.. Усе, вирішила. Так-так! Це буде факультет філології та журналістики СНУ імені Лесі Українки. Щодня я наполегливо вчилась, щоб усе-таки опинитися там.

Як проходив творчий конкурс? ЗНО успішно складено, випускний минув, заяви на вступ надіслані. Я приїхала в корпус ФФтаЖу і була вражена тим, який він новий та сучасний. Спочатку нам показали мотиваційне відео про факультет. Далі ми пішли в бібліотеку на конференцію, після якої мали написати есе. Це була зустріч із Людмилою Денисенко – директором Луцького зоопарку. До речі, Людмила була студенткою ФФтаЖу. Протягом однієї години ми мали змогу ставити свої запитання та занотовувати все почуте. Було дуже цікаво!

Потім ми мали дві години на написання есе. На творчому конкурсі я познайомилася із Громиком Юрієм Васильовичем – деканом нашого факультету, деякими викладачами і такими ж абітурієнтами, які, як і я, захоплено дивилися на все великими очима.
Добре пам’ятаю момент, коли я дізналася, що стала студенткою. Сайт довго не оновлювався. Я нарешті завантажила його і побачила «Рекомендовано до зарахування». Саме туди, куди я хотіла! Це були незрівнянні емоції. Я була дуже рада. Це була одна із найщасливіших подій у моєму житті.

Наступного дня ми з мамою повезли документи. Я була дуже здивована, що наш декан Громик Юрій Васильович особисто приймає документи! Він виявився дуже привітною та щирою людиною. Юрій Васильович привітав мене зі вступом, побажав успіхів у навчанні та сказав, що наш факультет дійсно особливий.

Ось уже березень. І знаєте, я ні разу не пошкодувала про свій вибір. Мої одногрупники всі дуже різні, кожен із них – цікава особистість зі своїми поглядами, думками. Нам завжди є про що поговорити. Викладачі – надзвичайно ерудовані та сучасні. Вони завжди в курсі всього нового, завжди охоче діляться своїми знаннями зі студентами, не хочуть «завалити», а дійсно прагнуть навчити, з розумінням ставляться до нас. Ми маємо багато практики і захопливих завдань. Є в нас і студентське радіо, і газета «Об’єктив».

Нашого декана ми вважаємо своїм «татком». Юрій Васильович знає всіх студентів поіменно, підтримує тісний зв’язок із нами як уживу, так і в соцмережах. Він завжди вчасно інформує студентів про різноманітні події, можливості, гранти, стипендії тощо. До нього завжди можна звернутися за порадою і бути впевненим, що він зрозуміє. Часто до нас навідуються відомі журналісти та письменники. Майже щодня відбуваються цікаві зустрічі з визначними людьми, і ці заходи не хочеться пропускати.

А взагалі, ФФтаЖ – це одна велика сім’я. Це країна мрій, яка відчиняє двері до цікавих знайомств, потрібних знань та нових можливостей.

Хоча й не все так легко і просто. Роботи вистачає. Нерідко я проводила безсонні ночі разом із масовою комунікацією чи фонетикою. Важко, коли немає часу «ловити» натхнення, а потрібно написати статтю, виконати кілька практичних із різних предметів за один вечір, вивчити текст з англійської. А за вікном ще й погода гарна, і друзі гуляти кличуть.. Але, я вам скажу, справжній журналіст уміє поєднувати все! Я щаслива, бо впевнена, що я там, де й маю бути.

Тому, якщо справді хочеш досягти своєї мети та стати успішним, – тобі до нас!

Олександра Садова, студентка-журналістка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *